Роздуми над Словом життя Іс. 53,6
«Усі, як вівці, ми блукали; кожен ходив своєю дорогою; провини нас усіх Господь поклав на Нього»
Після 6 вірша сказано: «Його мордовано, та Він упокорявся і не розтуляв своїх уст; немов ягня, що на заріз ведуть його, немов німа вівця перед обстригачами, не відкривав Він уст». Усвідоммо реальність: «Усі ми блукали». Якщо Боже слово каже «усі», то навіть якщо ти переконаний, що тебе це не стосується, потрібно знати, що ніхто не є винятком. І ми не тільки колись блукали, але хоча й ми отримали багато світла через Боже слово і за старання виконувати Божі заповіді, все ж певною мірою ми досі блукаємо у дрібницях через свою впертість, небажання повчитися, упокоритися і т.п. Через цей свій нерозум мусимо платити певну данину. Це сварки в сім’ях, нетерпимість у подружжі, конфлікти між дітьми та батьками. Чому так є? Тому що ми не маємо достатньо світла та духовної гармонії, яка пов’язана з Божою благодаттю. Що нам робити? Ми повинні старатися глибше пізнавати правду про себе і про зло, яке є в нас і яке веде до самообману, хоча б у дрібницях. Причина сімейних сварок полягає у тому, що ми не шукаємо щиро Божу волю в даній ситуації і вперто пропихаємо своє добро і свою правду навіть там, де ми могли б бути толерантними і спокійно, без жодної шкоди, прийняти погляди іншого, якщо вони не протирічать Божим заповідям. Тут є певний простір для тренування у здоровому самозреченні ‒ у зреченні своєї волі. Межа, коли не можна відступити від своєї вимоги, ‒ це небезпека тяжкого гріха.
Те наше блукання, про яке говорить Боже слово і яке є натхненне фальшивим світлом нашого его, є причиною того, що кожен з нас ходить своєю дорогою. Цю свою дорогу ми не хочемо покинути, хоча часто вона є фальшивим натхненням, яке лише видається нам добрим. Коли натхнення дає Бог, то якщо ми охочі далі шукати правду, Він дасть нам і уточнення та ще краще натхнення. Це стосується не тільки душевних справ, але й економічних та сімейних, а також стосунків з людьми.
Щоб отримати достатньо благословення і ласк, важливо щодня молитися Святу годину. Ідеально, якщо її молиться вся сім’я. Натхнення з телебачення, з радіо та, значною мірою, з Інтернету сьогодні вже не веде нас на дорогу правди. Різні напівправди бувають пасткою, через яку ми легше приймаємо брехню і потрапляємо у ще глибший обман, навіть стаємо рабами брехні. Мас-медіа ведуть нас на фальшиву дорогу, на якій не рахуються з Богом, зі спасінням душі та з вічністю. Вони навіть відкидають моральні принципи і ведуть до порушення природних законів, не кажучи вже про порушення Божих законів і заповідей. Сьогодні навіть християнські мас-медіа пропагують єресі та аморальність. Вони поширюють брехню набагато ефективніше, ніж інші ЗМІ, бо християни їм більше довіряють.
Сьогодні особливо потрібною є молитва, тому так важливо щодня пильнувати молитовні зупинки: близько 9:00, 12:00, 15:00, 18:00, а також о 21:00, перед сном і вранці після пробудження, тобто загалом 7 разів. Тоді ми отримаємо силу йти не своєю дорогою, але дорогою, якою є сам Ісус Христос. Він сказав: «Я ‒ Дорога, Правда і Життя».
Написано, що на Нього ‒ на Ісуса ‒ Господь поклав провини нас усіх. Тут сказане ясне слово «усіх», тобто твої і мої провини. За наші провини вже було заплачено, лише потрібно їх собі признати і признавати щодня, а на правдивій дорозі наслідування Христа навчитися справжньої самокритики, справжнього упокорення, а передусім – особистого відношення до Ісуса Христа, особливо коли взиваємо Його Ім’я при кожній молитовній зупинці, молячись до п’яти ран : «Ісусе, Ісусе, Ісусе, помилуй мене, грішного!». При цьому треба хоч на кілька секунд розбудити віру, щоб молитва не була лише рецитуванням якихось віршів, без духа і без серця.
Якщо ходитимемо своєю дорогою, будемо блукати, якщо ж приймемо вузьку дорогу, якою є Христос, безпечно пройдемо через усі життєві труднощі. У Ньому, у Христі, маємо певність спасіння.
Завантажити: Роздуми над Словом життя Іс. 53,6
