ХРЕСНА ДОРОГА

1. Засудження на смерть. Пилат лицемірно умив руки зі словами: «Я не винен у крові цього праведника». Але видав Ісуса на смерть! Жест не оправдовує Пилата, він має на сумлінні убивство. І мій гріх був причиною Христової смерті.

(Господи Ісусе Христе, помилуй мене! /3р./).

2. Ісус бере на Себе хрест. Ісусові слова стосуються також мене, і то щодня: «Зречись себе, візьми свій хрест і йди за Мною».

(Господи Ісусе Христе, помилуй мене! /3р./).

3. Ісус падає під хрестом. Важкий хрест звалює скатованого Ісуса на землю. І мене хрест придавлює до землі, щойно вирішу його прийняти і нести. Потрібно зректися себе і встати. Що саме в даний час є моїм хрестом? Хрестом часто є душевне чи фізичне терпіння, яке я маю проаналізувати перед Богом з перспективи вічності та прийняти його як Божу волю, з якою Бог має Свій план для мого добра і для добра моїх ближніх.

(Господи Ісусе Христе, помилуй мене! /3р./).

4. Ісус зустрічає Свою Матір. Ніхто не мав глибшої єдності з Ісусом, ніж Його Матір. Вона є Його найвірнішим учнем. Вона бачить, що зневаженого Ісуса ведуть на смерть. Що переживала Мати Ісуса при цій зустрічі? Що переживала під хрестом і тоді, коли скатоване тіло зняли з хреста? Яке моє відношення до Ісусової Матері, і яке – до Самого Ісуса?

(Господи Ісусе Христе, помилуй мене! /3р./).

5. Симон з Киринеї. Симона примусили нести хрест Ісуса. І я, коли маю зробити щось для Ісуса чи для ближнього, повинен змусити себе – зректися себе. Часто цей примус є корисний, навіть якщо приходить з боку неприятелів. Якщо прийму його з вірою, Ісус дасть мені до серця спокій.

(Господи Ісусе Христе, помилуй мене! /3р./).

6. Вероніка. Традиція свідчить, що ця жінка подала Господу Ісусу хустину. Це було не тільки співчуття, але й прояв великої відваги. Публічно признаватися до людини, яку жорстоко лінчують, затавровують як персону нон ґрата – це ризик і великий героїзм. Якщо я буду зрікатися Христа, і Він зречеться мене перед Своїм Отцем. Сміливо визнавай Ісуса і приєднайся до чесних людей, які заради правди ризикують усім!

(Господи Ісусе Христе, помилуй мене! /3р./).

7. Ісус вдруге падає під хрестом. Ісус падає під хрестом. І я часто падаю. Скільки добрих намірів я мав, але зроблю кілька кроків – і падаю. Потрібно знову вставати і продовжувати йти дорогою несення і вирішування своїх проблем, дорогою свого щоденного хреста.

(Господи Ісусе Христе, помилуй мене! /3р./).

8. Ісус зустрічає плачучих жінок. Ісус їх напоумляє: «Дочки єрусалимські, не плачте наді Мною, але над собою і над своїми дітьми». Чи я плачу в молитві над собою і своїми гріхами? Чи плачу над своїми найближчими, які йдуть широкою дорогою до погибелі? Це було б ознакою цинізму, якщо б я залишився байдужим до їхнього добра – дочасного і вічного.

(Господи Ісусе Христе, помилуй мене! /3р./).

9. Ісус втретє падає під хрестом. Останнє падіння було найболючішим. Ісус дає мені приклад, що потрібно вставати. І я маю змобілізувати всі душевні та фізичні сили і йти за Ним.

(Господи Ісусе Христе, помилуй мене! /3р./).

10. З Ісуса знімають одіж. Ісус прийшов на Голготу. Воїни зірвали з Ісуса одіж і кинули Його на землю, щоб розп’ясти. Чи я зловживаю одягом для гріха? Мода створює терор і висміює кожного, хто ходить пристойно одягнений. Як я ходжу одягнений? Одяг Ісуса був просякнутий Його кров’ю, а в багатьох місцях присохлою кров’ю був з’єднаний з Його ранами. Коли з Нього жорстоко зірвали одяг, відновилися рани, кривавлення і болі. Тепер Ісус, майже нагий, стоїть у приниженні, щоб бути прибитим до хреста.

(Господи Ісусе Христе, помилуй мене! /3р./).

11. Ісуса прибивають до хреста.

Чую удари молотка. Бачу, як воїн забиває цвяхи в руки Ісуса – розірвана шкіра, пробита рука, болісно розірвані нервові волокна та судини, тече кров… У цих великих болях Ісус промовляє слова: «Отче, прости їм, бо не знають, що роблять». Потім відповідає розкаяному розбійникові і за його віру та розкаяння обіцяє йому рай. Перед смертю Ісус дає Свій заповіт Церкві, яку представляє апостол Іван, кажучи: «Ось Мати твоя». Учень приймає Її. Водночас відбувається духовна трансплантація нового серця (Єз. 36,26). Марія є новою Євою, Матір’ю тих, які через віру та хрещення стали Божими дітьми. Тоді Ісус взиває: «Прагну!».

Найважчі страждання, не тільки тілесні, але й душевні та духовні, Він виражає словами: «Елої, Елої, лема савахтані?». Ісус терпить це все і за мене, задля прощення моїх гріхів. Але щоб прийняти прощення, я, зі свого боку, повинен простити тому, хто скривдив мене. У Нагірній проповіді Ісус сказав: «Якщо ви не будете прощати людям, то й Отець ваш Небесний не простить вам провин ваших» (Мт. 6,15). В цю мить усвідомлюю конкретну кривду і зі серця прощаю. З тобою, Ісусе, повторюю: «Отче, прости цій людині, бо вона не усвідомлювала повністю, що робить. Вона була обманена духом брехні, подібно як і я часто був обманений духом брехні чи самообманом, який походить з родовища зла в моїй душі. Ісусе, крім того, Ти наказуєш молитися за ворогів. Тепер я не тільки прощаю цій людині, але й молюся за неї та благословляю її. Амінь».

(Господи Ісусе Христе, помилуй мене! /3р./).

12. Ісус помирає на хресті.

Було вже близько полудня і по всій землі настала темрява аж до третьої години, бо затьмарилося сонце. Сильні приступи корчів стягують м’язи Ісуса у нестерпних хвилях болю. Приходять цикли удушення і різких болів. Перикард помалу наповнюється плазмою і тисне на серце, чим обмежує його рухи… По смертельно блідому Ісусовому обличчі течуть струмочки крові, яка є щораз темнішою. Лице, повне ран, видовжується, голова схиляється до грудей, в Ісуса перестає битися серце. Він усвідомлює, що є на порозі смерті. З останніх сил спирається на ноги і взиває сильним голосом: «Отче, у Твої руки віддаю духа Мого!». Його пальці, перед тим стиснені, тепер розкрилися і руки безвладно повисли. Коліна похилилися на один бік. Голова безсильно схилилася на груди. Господь Ісус востаннє видихнув. Була третя година пополудню. «Земля затряслася, скелі порозпадались… А сотник і ті, що стерегли з ним Ісуса, бачивши землетрус і те, що сталося, вельми налякалися й мовили: “Це справді був Син Божий!”» (Мт. 27,51-54).

Хрещенням ми були занурені до Христової смерті (Рим. 6,3). Хрещення має характер союзу, а так само і Свята Літургія. Це союз новий і вічний. Ісус віддав за тебе життя – це «так» для тебе з Його боку. Умовою твого «так» є актуалізація суті хрещення і охота помирати для зла і брехні.

В цей момент усвідомлюю Ісусову смерть і свою власну смерть. В єдності з Ісусовим духом і я тепер вірою віддаю свого духа в руки Отця. При цьому помалу промовляю Боже ім’я, в якому є моє спасіння – ім’я «Ісус» по-арамейськи: «Є-го-шу-а-а-а».

(Господи Ісусе Христе, помилуй мене! /3р./).

13. Ісуса знімають з хреста.

Незадовго до цього, коли Ісус іще жив, Він передав Свою Матір усім Божим дітям, синам і дочкам, які увірують та народяться з води і Святого Духа. Сміливі мужі, навіть члени Синедріону, Йосиф з Ариматеї і Никодим, разом з апостолом Іваном знімають Ісуса з хреста. Мертве тіло Ісуса вкладають у руки Його святої Матері. Три десятиліття тому Марія тримала Його на своїх руках як беззахисну дитину. Тепер знову тримає Його на руках… Вона зблизька бачить скатованого Ісуса… Що переживала б земна матір у таку мить? Бог вклав у серце матері особливу любов до власної дитини. Скільки любові, чистої материнської любові, вклав Бог у серце Тієї, яку не торкнувся навіть найменший гріх, яка є повна благодаті! Цей сповнений любові погляд на скатованого Сина, це зворушливе цілування глибоких ран… В цю мить у думках Матері пролетіли спогади про все минуле життя її замученого Сина. Виринули спогади і про те, як Вона принесла малого Ісуса на руках до храму і пророк Симеон сказав: «Меч болю прошиє твою душу» (Лк. 2).

Іван зі співчуттям дивиться на Ту, яку Ісус дав йому за Матір ‒ йому, як представнику апостолів і цілої Церкви.

І я тепер співпереживаю з Ісусовою Матір’ю, а крім того усвідомлюю, що глибокі рани та болючу смерть Ісуса спричинив також мій гріх, який відділив мене від люблячого Бога. Ісус взяв його на Себе. Господь Ісус помер і за мене. Тепер взиваю: «Свята Маріє, Мати Божа, заступайся за нас, грішних, тепер і в годину нашої смерті. Амінь!».

(Господи Ісусе Христе, помилуй мене! /3р./).

14. Тіло Ісуса вкладають до гробу.

Похорон відбувся на місці страти, за кілька метрів від хреста, на якому Ісус завершив Свою боротьбу за спасіння цілого людства. Але спасенними будуть тільки ті, які повірять, приймуть Христа і віддадуть Йому свої гріхи.

За Божим провидінням Йосиф з Ариматеї мав на цьому місці гробницю, витесану у скелі. До цієї гробниці він разом з Никодимом та Іваном приніс Ісусове тіло, загорнуте в біле полотно. До входу привалили великий надгробний камінь у формі неповного кола. Наближалася ніч. Мати Ісуса з побожними жінками і з апостолом Іваном ще довго стояли біля гробу. І в цей момент, здавалося б, поразки та перемоги диявола Марія стоїть у вірі в Боже слово, на якому Ісус декілька разів наголошував апостолам, кажучи, що мусить іти в Єрусалим, багато страждати від старших, первосвящеників та книжників, бути вбитим і на третій день воскреснути (Мт. 16,21). Марія вірила у воскресіння Ісуса навіть у цю болючу мить.

Мати, випроси мені віру! Я вірю в духовне воскресіння теперішньої Церкви.

(Господи Ісусе Христе, помилуй мене! /3р./).

Щоб отримати повний відпуст, помолися «Отче наш», «Богородице Діво» і «Слава: і нині».

5-10 хвилин: спів страсної пісні.

Завантажити: формат doc ,  формат pdf