Роздуми над Словом Життя Рим. 6,4
«Ми поховані з Ним через хрещення на смерть,
щоб, як Христос воскрес із мертвих славою Отця,
і ми теж жили новим життям».
У цьому вірші наголошується на слово «поховані». Коли хтось похований, це означає, що перед тим настала абсолютна смерть. Тобто якщо ми актуально вірою з’єднані з Христовою смертю, тоді гріх в нас ‒ «стара людина», тобто родовище зла, є мертве, нечинне. І саме тепер відкривається друге таїнство, пов’язане з хрещенням: в нас починає діяти нове життя. Але це не ангельське життя, чи якесь наше фіктивне минуле життя. Це життя Боже, життя Ісуса Христа в нас! Через віру і єдність із смертю Христа ми даємо простір Богу, Ісусу Христу, щоб Він міг в нас жити. А це наша найбільша гідність! Одночасно це найбільш плідне використання часу, який ми маємо в цьому земному житті, бо можемо робити вчинки, які мають цінність для вічності. Ні міль, ні іржа їх не зіпсують, і злодії їх нам не вкрадуть. Якщо живемо в єдності з Ісусом, то даємо простір, щоб Він сам в нас здійснював Божу волю ‒ так, як молимося в молитві «Отче наш»: «Нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі ‒ в моїй душі». Цим одночасно проводимо місію для спасіння душ. Тоді наше життя стане плідним і колись ми отримаємо вінець вічної слави за те, що прийняли Христа, залишилися Йому вірними і реалізували таїнство святого хрещення. А це означає, що входили до Христової смерті, тобто вмирали своїй власній волі і поганим думкам, почуттям, брехням, та ходили в правді, в новому житті, тобто давали простір, щоб Ісус міг в нас жити. Все таїнство християнства міститься в одному слові ‒ у слові: РАЗОМ. Отож, Ти і я, Ісусе, разом, разом у стражданні, у смерті, у воскресінні, а на кінець в Божій славі. Разом ‒ Ти і я. Тепер і тут.
Це реалізуємо особливо у внутрішній молитві, а потім і в малих самозреченнях впродовж дня, коли з любові до Ісуса відкинемо якусь цікавість, приємність, приймемо упокорення чи пробачимо. Все це має велике значення, це реалізація конкретної Христової смерті в нас і Його нового життя. Це конкретне, це не щось абстрактне. Україна потребує місіонерів. Україна потребує, перш за все, святих. А святим має бути кожен з нас. Святість починається не від когось іншого, але кожен має розпочати її сам від себе. Вона залежить від мого особистого відношення до Ісуса, від єдності з Ним, від любові до Нього. Що Ісус зробив для мене? Що Він витерпів! А я? Що я роблю для Ісуса?
Господи, дай мені чисту любов, щоб жити для Тебе, для Тебе вмирати і бути з Тобою цілу вічність!
Завантажити: Роздуми над Словом Життя Рим. 6,4











