Роздуми над Словом Життя Ів. 14,26
«А Утішитель, Святий Дух, якого Отець в Ім’я Моє зішле,
той навчить вас усього і все вам нагадає, що Я сказав вам».
«Все нагадає вам…». Ми можемо і напам’ять знати все Св. Письмо, також можемо мати велику кількість інформації, як в комп’ютері, але це ще не основне. Ми повинні у потрібний час мати відповідну інформацію, яка послужить нам, і навіть може спасти життя. Лише треба її витягнути на екран нашої свідомості. Це оживлення в духовній сфері чинить Святий Дух. Ісус говорив свої слова до апостолів, але вони стосуються і нас. Його Слово є вічно актуальним і зобов’язуючим, як для апостолів, так і для нас. Йдеться про життя, вічне життя. Христове Євангеліє не є якоюсь людською філософією чи тільки людською мудрістю, але слова Ісуса – це Дух і життя. Вони прості і вимагають дії. Не досить слухати чи брати участь в релігійних дискусіях. Цього замало. Мусить настати реалізація Ісусових заповідей. Наприкінці Нагірної проповіді Ісус розповідає притчу про двох будівничих. Один будував на піску, інший – на камені. Той, що будував на піску, чув Боже слово, але не реалізував його. А той, що на камені, чув і реалізував.
«Навчить вас усього…». Апостоли чули слова з уст Христа. Ми їх маємо записаними через євангелистів Матея та Івана, які їх чули на власні вуха, але цього недостатньо. Потрібно, щоб прийшов Святий Дух, щоб все нагадав і всього навчив. Не досить прийняти Святого Духа так, як Його прийняли апостоли через хрещення Святим Духом. Треба ходити в Дусі, дозволити, щоб Він нас провадив. І в цьому Ісус дав нам приклад. Він прийняв хрещення Івана, хрещення на покаяння і на Нього зійшов Святий Дух. Повний Духа, Він іде в пустиню, і повний сили повертається звідти. На пустині Він пережив і боротьбу з духом брехні. Ісус переміг його словами: «Відійди, сатано!». Сьогодні сатана перейняв владу і над колишніми християнськими народами. Тому там має бути хтось, хто в силі Божій і в Ім’я Христа скаже те саме: «Відійди, сатано!». Відійди і з цілою горою демонів. Горо демонів, піднімися! (пор. Мк.11,23). Церква сьогодні не має сили. Це велика трагедія. Християни не можуть духовно вплинути на своє оточення. Чому? Основна проблема одна – слабка віра! А чому віра слабка? Бо немає особистої молитви. А тому і Святий Дух не може нагадати актуальні і живі слова та навчити, як ними жити. Треба любити Ісуса – виконувати Його заповіді, каятися і наслідувати Його. Тоді кожен відчує конкретну Божу силу, матиме особистий досвід з Христом.
«Отець зішле Святого Духа в Моє Ім’я…». Якщо б ми на одному диханні прочитали чотири Євангелія і завжди підкреслювали б тільки вислів «в Ім’я Христа», то побачимо, що таких місць буде багато. Бог дав обіцянку, що в Ім’я Христа «будете виганяти злих духів, зцілювати хворих…». Але в нас це не діє, і тому цього навіть не робимо – також тому, що не маємо досвіду з цією обіцянкою «в Ім’я Христа». В Ім’я Христа ми були охрещені. «Покайтесь, і нехай кожний з вас охреститься в ім’я (а не «ім’ям») Ісуса Христа на відпущення гріхів ваших, і ви приймете дар Святого Духа (Ді. 2,38). «Почувши це, вони христились в Ім’я Господа Ісуса» (Ді. 19,5)
У Старому Завіті (СЗ) ім’я мало глибше значення, ніж сьогодні. Це означало щось більше, ніж просто назва. Тоді ім’я було прямо частиною душі, тілом, в якому проявлялася душа. В імені містилось щось реальне, частина суті названої особи. Дещо з того ще досі виражає в Росії іменування по-батькові. Приклад: Іван Володимирович, Анна Володимирівна. Ці брат і сестра мають від батька не тільки життя, але частку духовної та душевної спадщини… Ім’я в СЗ означало те саме, що влада і сила. Отримати нове ім’я означало отримати нову владу і нове благословення (порівняй: монах, приступаючи до нового способу життя, приймає і нове ім’я).
Ім’я Господа – це термін, яким СЗ вказує на Божу суть, частиною якої є ім’я. Знати саму сутність Бога означає знати Його Ім’я (Пс. 9,11; 91,14; Іс. 52,6). Коли автори СЗ говорять про особисту присутність Бога, то використовують термін «обличчя», «лице» (Пс. 84, Пс. 8,20: шукайте Боже обличчя означає «шукайте Мене особисто»), або термін «ім’я» (Пс.75,2). Взивати Ім’я Господнє означає звертатися до Його особи, виявляти свої труднощі прямо перед Ним. Якщо говориться, що хтось говорить в Ім’я Господнє, це означає, що не тільки говорить зі згодою Бога або відповідно до Його волі, але говорить прямо як той, хто має владу. Говорить в Божій силі (Пс. 118,10-12). Ісус сказав: «Дана мені всяка влада на небі й на землі. Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи: христячи їх в Ім’я Отця і Сина і Святого Духа; навчаючи їх берегти все, що Я вам заповідав. Отож Я з вами по всі дні аж до кінця віку» (Мт. 28,18-20). Апостоли і перші християни були хрещені в Ім’я Ісуса Христа (Ді. 2,38), бо Хрещення пов’язане з реальністю смерті і воскресіння Христа. Це виражає і найстарша формула Хрещення: «В Ім’я Ісуса Христа.» (Ді. 2,38; 8,16; 10,48, 19,5; 1 Кор. 1,13). Християнин прищеплений до Христа, як щепка до виноградини. Християнин – це той, хто має духа Христа, помазання від Нього і є справжнім послідовником свого Господа Ісуса Христа. Отож первісною формулою Хрещення було хрещення в Ім’я Ісуса Христа. Згодом Хрещення уділялося в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Обидві формули Хрещення є дійсними. На цій, як задавалося б, неясності, нам відкривається таємниця Божого імені. Бог об’явив Мойсеєві своє ім’я під назвою «Я той, хто є» (Вих. 3,14), тобто «Сущий», «Всемогутній» (JHVH). На слов’янські мови це перекладається терміном «Господь». Однак повноту Божого Імені нам об’являє аж сам Божий Син, Ісус. «І об’явив Я їм Твоє Ім’я, і об’являти буду, щоб любов, якою Ти полюбив Мене, в них перебувала, – а Я в них!» (Ів. 17,26)
Господь – JHVH – є спасіння = Є-го-шу-а. Це Ім’я є святим і Божим. Воно було дано на прямий Божий наказ: «Даси Йому ім’я Ісус (по-єврейськи: Єгошуа), бо Він спасе людей Своїх від гріхів їхніх» (Мт. 1,21). Слово «Ісус» – це грецька форма єврейського Єгошуа, а скорочено – Єшуа. «Ти зачнеш і породиш сина, і даси Йому ім’я Єгошуа (Ісус)». Ім’я Єгошуа – це ім’я Бога, яке в повноті дане Ісусові. У цьому імені є ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа – Господь (JHVH) є спасіння.
Мойсею була виявлена частина Божого Імені. А Ісус об’являє суть, тобто повноту, що Сущий (JHVH) є спасіння. Ісус є Спасителем, але й вся Пресвята Трійця, Отець, Син і Святий Дух, беруть участь в нашому спасінні. Якщо Ісус каже: «Я об’явив їм Твоє Ім’я, і ще буду об’являти» (Ів. 17,26), то це пізнання пов’язане з особистим досвідом, що в нас має бути любов, яку Отець має до Сина, разом з особистою присутністю: «…і щоб Я перебував в них» (Ів. 17,26). Отож жодні теологічні спекуляції не пояснили і не пояснять особистий досвід, який дає Ісус і який нагадує Святий Дух. Ісус дає пізнати Боже Ім’я («Твоє Ім’я»), але це ім’я вже дане, і його носієм є сам Ісус. Йдеться про повне ім’я: «Господь є наше спасіння», а не лише «Господь» – JHVH. Якщо б ми простудіювали і всі Євангелія, то не знайдемо в них, що Ісус об’явив би якесь інше Ім’я Отця. Крім того, термін «Я є» («Сущий», JHVH) Він використовував для Себе самого. За це Його хотіли каменувати (Ів. 8,58). Ім’я «Єгошуа» дав Ісусу Отець (Мт. 1,21). А це ім’я одночасно є ім’ям Отця: «Святий Отче, збережи їх в Ім’я Своє, яке Ти дав Мені!» (Ів. 17,11). Можемо це розуміти, як прохання, щоб Отець зберіг апостолів в своєму Імені, або «збережи їх у своєму Імені, яке (це ім’я) Ти дав мені». Це повне ім’я Боже – «Господь (JHVH) є спасіння», Єгошуа. «Бувши з ними у світі, Я беріг їх у Твоє Ім’я, яке (це і’мя, але і цих апостолів) Ти дав мені». Ім’я «Єгошуа» (Господь є спасіння) – це не тільки одкровення, ким є Бог, але ким є Бог для нас. Треба повірити в Його Ім’я: «Тим, хто Його прийняв і повірив в Його Ім’я, дано владу стати Божими дітьми» (пор. Ів. 1,12; Ів, 2,23; 3,18; 1Ів. 5,3). Що пов’язано з ім’ям Єгошуа? В ім’я Ісуса робилися чуда, виганялися демони, зцілялися хворі (Мк. 9,38 наст.; 16,17; Лк. 9,49; 10,17; Ді. 3,16; 4,10). Перед іменем Ісуса Христа, з огляду на Його спасительне діло, приклякаємо (див. Фил. 2,10), дякуємо Йому (Еф. 5,20), просимо (Ів.14,13 наст.; 15,16), отримуємо оправдання (1 Кор. 6,11), хворі помазуються олією (Як. 5,14).
Ісус каже: «Я і Отець одне» (Ів. 10,30). «Я в Отці, а Отець в Мені» (Ів.14,20). Єдині в Божестві, єдині в спасінні і єдині в любові до нас, єдині в імені, але три особи. «Отець пошле Святого Духа в Ім’я Моє (тобто в Ім’я Єгошуа)» (Ів.14,26) Ісус обіцяє: «Про що ви попросите у Отця в Моє Ім’я, Він дасть вам» (Ів.14,13) «Отче, нехай святиться Ім’я твоє» (молитва «Отче наш»). «Отче, прослав своє Ім’я» (Ів.12,28) «Ми виправдалися Ім’ям Господа нашого Ісуса Христа» (1Кор. 6,11). Ісус є Спасителем, але Спасителем є і Отець: «Забули про Бога, свого Спасителя» (Пс. 106,21). «Сьогодні вам в Давидовому місті народився Спаситель, Христос Господь» (Лк. 2,11). «Сам Бог прийде і спасе нас (Єгошуа)» (Іс. 35,4). Апостол Петро в день П’ятидесятниці цитує пророка Йоіла: «Кожен, хто призве Ім’я Господнє, спасеться» (Ді. 2,21). Тоді закінчує проповідь словами: «Покайтеся і хай кожен з вас охреститься в Ім’я Ісуса Христа на відпущення гріхів» (Ді.2,38). Отож Ім’я «Господь (JHVH) є спасіння» виражає Ім’я Єгошуа, а це те Ім’я, яке Бог дав Ісусу, але воно також є і Його власним Іменем та Іменем цілої Пресвятої Трійці.
Завантажити: Роздуми над Словом Життя Ів. 14,26
