Справжнє і фальшиве покаяння
1 Ів. 1,7: «Коли ходимо у світлі, як Він сам у світлі, ми маємо спільність один з одним, і кров Ісуса Христа, його Сина, нас очищує від усякого гріха».
Кров Ісуса Христа очищає нас від усякого гріха, якщо ми ходимо в світлі. Що означає ходити в світлі? Визнати гріхи – це перший крок в світлі.
Другий крок у світлі – це з вірою звернути свій духовний погляд на розп’ятого Ісуса і прийняти Його прощення. «Коли ми визнаємо гріхи наші, то Він вірний і праведний, щоб нам простити гріхи наші й очистити нас від усякої неправди» (1 Ів. 1,9). Ісус помер за мої гріхи, скільки б їх не було. Треба повністю довіряти Божому милосердю. Не зловживати Божим милосердям так, що буду говорити: «Бог милосердний, я можу грішити», це обман. Згадай, що Бог є водночас справедливий. Бог обіцяв прощення гріхів, але не обіцяв тобі завтрашнього дня. Я не можу грішити і розраховувати на те, що Бог є добрий. Проти гріха я повинен виступити: Не буду грішити! В жодному разі! Мушу відсікти гріховну думку, почуття, і переключитися на інші думки.
Якщо я визнаю гріхи у світлі, то це означає, що визнаю в Божій, Ісусовій присутності. Я не повинен визнавати гріхи, як Юда, це не було у світлі! Це було в розпачі. Він повернув гроші до храму, взяв мотузку і пішов до пекла. Якщо б впав на коліна і сказав: «Господи, прости, я згрішив…», то ми мали б святого апостола Юду. Хоча він був зрадником, Бог би йому простив. Але він повірив дияволу, а не Богу. А дух Юди – це велика небезпека. Все починається любов’ю до грошей і закінчується в розпачі і бунті проти Бога. Чому Юда став зрадником, хоча бачив чудеса? В певних ситуаціях, коли я зустрічався з різними людьми, бачив, як деяких з них тримає дух Юди – вони перебували в бунті проти Бога. А потім бачив залежність від грошей, навіть якщо не мали їх багато. Коли хтось має відповідальність за сім’ю, то не може бути байдужим, потребує грошей, але не можемо служити Богові й мамоні. Якщо буду служити Богу, Він дасть мені ті гроші, які потребую. Але хто поставить гроші на перше місце, а Бога усуває – це погано. Це називається таїнством первородного гріха. Що ж це таке в нас є, що багато людей знаходяться в пеклі, до якого веде широка дорога? Якщо б людина усвідомлювала, що йде до пекла, то ніхто б туди не хотів йти. Хто хотів би страждати в пеклі? Це не має сенсу. А віра християн сьогодні часто настільки слабка! Вони не є закорінені в Христа, мають свій стиль життя, а це навіть монахи і священики. Це жахливо. Їх не вели до суті, щоб зрозуміли, хто такий Ісус.
Ми повинні поставити Бога на перше місце у своєму житті. Все минає, а те, що позаду, вже ніколи не повернеться. Ніщо, жодна секунда. Хтось має 30, хтось 50 років, але жодна секунда не повернеться. Майбутнє не є в наших руках. Ми переживаємо цей день, цю годину, цю секунду…, але навіть її можемо не дожити до кінця. Щодня ми повинні пригадувати Ісусове слово: «Не могли ви ані однієї години чувати зі Мною?». Ми повинні хоча б десяту частину часу присвячувати Богу – це не означає, що ми мали б бути щодня 2,5 години на молитвах, але щоб впродовж дня хоча б по п’ять хвилин знайшли годину часу для Бога. Тому так наголошуємо і на Святій годині з 20:00 до 21:00, тому що це час, коли люди найбільше дивляться телевізор. Ми повинні запровадити такий розпорядок: восьма година – всі молимося! І коли людина встановить собі таку норму, потім вона її захищає. Підчас святої години можемо визнавати гріхи, співати, читати Св. Письмо… Найважче – це почати! Знайти час для Бога! Коли ми будували дім, то намагалися принаймні півгодини молитися під час святої години, хоча кожна хвилинка була такою потрібною.
Ми мали б давати десятини з часу. Люди звикли помолитися ввечері перед сном «Отче наш» і «Богородице Діво». Навчилися, що такою має бути їх побожність. Однак з цього не дасться жити, ані черпати силу, щоб могти жертвувати свої терпіння. Звичайно, якщо раніше все село ходило до церкви, була здорова християнська атмосфера, а життєві принципи були засновані на християнських засадах, то, можливо, такої короткої молитви було достатньо. При такому мінімалізмі людина духовно не померла, хоча б якось животіла, але аж ніяк не горіла любов’ю до Бога. Однак сьогодні базувати духовне життя на такій короткій молитві не можливо. Якщо людина хоче вистояти під тиском світу, то повинна встановити такий порядок, визначити такі норми, які здатна виконувати – щоб це не було чимось нереальним, і щоб цей час дійсно використати. Свята година будує не тільки саму людину, але має відновити і сім’ю. Коли сім’я – чоловік, дружина і діти – будуть щодня молитися, співати пісні, читати Св. Письмо, визнавати гріхи, коротко дякувати за блага, які отримали від Бога, просити Його про допомогу, то година здаватиметься їм короткою. Спільна молитва виховує дітей та батьків, і є місцем, де зміцнюється сім’я.
Завантажити: Справжнє і фальшиве покаяння
