ЩЕ ОДНЕ «ГОСПОДИ, ПОМИЛУЙ!»
Моя мама, як і багато інших українців, була змушена шукати працю закордоном. Ми часто спілкувалися з нею по скайпу, бо вона у той час найбільше потребувала підбадьорення. Роботи не було і мама не знала, чи ще лишатися і чекати, чи повертатися на Україну. Мама плакала і я не знала, що їй сказати, що порадити, як підтримати. В мене була така звичка, що перед тим, як з кимось розмовляти, завжди тричі призивати Ісусове ім’я, щоб Ісус був між нами. Тоді я також так зробила, а потім ще поміж розмову молилася до Святого Духа, щоб дав світло. І тут раптом мені пригадалося одне речення з проповіді: «Деколи вистачає ще одного «Господи, помилуй» і Бог дав би ту ласку, а ми не витривалі, опустимо руки і втрачаємо так багато». Я це сказала мамі, вона потішилася і мені прийшла думка ще порадитися з священиком, який добре знав нашу ситуацію. Я передзвонила до нього, а він порадив помолитися дев’ятницю (щодня одну вервичку) за посередництвом св. Йосифа. На наступний день вранці ми з мамою по скайпу помолилися першу вервичку, а вже ввечері о 18:00 до неї зателефонував старий знайомий і запропонував дуже добре місце.
Мама ввечері розповідала мені це зі сльозами на очах, дякуючи Богові. Ми з мамою дійшли до висновку, що нас ворог людських душ хотів обікрасти: забрати віру, довести до відчаю і позбавити Божої ласки.
(Тетяна)
