ПОКАЯННЯ
ЧАСТИНА ІІ
Ашот чомусь подумав, що в такі хвилини люди згадують все своє життя. Він продовжував падати. І несподівано він зауважив, що сильний порив вітру, чи повітряна хвиля, різко змінила політ одного з парашутистів. Ашот падав якраз в центр парашута товариша. Свідомість миттєво спрацювала: «Загину я і ще хтось зі мною. Ні, хай загину тільки я». Він вигинався в повітрі і впав на самий край парашута, а потім скотився вниз. Вслід за ним тягнувся довгий хвіст невідкритого парашута.
В цей момент Ашот майже нічого не думав, але раптом його щось рвучко потягнуло, падіння призупинилося. Він здивувався, підняв вверх голову і побачив, що його парашут за щось зачепився. Це був Валіко, що відчайдушно вчепився руками і навіть зубами за нерозкритий парашут Ашота. Це на якусь долю секунди потішило його, але в наступну ж мить зрозумів, що він все рівно розіб’ється, а тепер ще й і з Валіко. Ашот з усіх сил закричав, щоб той пустив його, але Валіко мовчав. Його рот був занятий, зуби намертво вчепилися в парашут. Якимось чудом майже біля самої землі Валіко зумів відкрити другий парашут і вони приземлилися відносно благополучно. Ашоту це коштувало вивих ноги і декількох подряпин, а Валіко – перелом руки. Обидва були безмежно щасливі.
В лікарні вони лежали в одній палаті. Ашот вибрав відповідний момент, коли в палаті нікого не було, і розповів про свої переживання в повітрі своєму новому товаришу Валіко. Ашот спочатку думав, що той буде сміятися з видінь-привидінь, але вийшло навпаки. Валіко дуже серйозно вислухав розповідь друга і тільки додав: «Це все не просто так, адже і мене під тебе кинула якась сила, ніби чиясь рука, і я почув чіткий та спокійний голос: „Тримай, ти можеш його врятувати!” І я тримав, і ми обидва цілі. Над цим ще треба буде задуматися». Але разом подумати вони не встигли, бо їх перевели в різні відділи. Зустрілися друзі аж під кінець служби. Вони ще раз і ще раз згадували подробиці того дня, і приходили до висновку, що тоді випадковостей не було. Адже все змінилося після відчайдушного крику-молитви Ашота до Бога. Закінчуючи розмову, хлопці прийшли до висновку, що все ж таки Бог напевне існує…
(далі буде)
