ТАК, НЕ СУМНІВАЮСЯ
Дякую Богові за Його допомогу. Під час перевірки виявилося, що я маю дві кісти. Проблему віддала до світла Божого і через руки Пречистої Діви Марії Небесному Отцю і Святому Духові, до Ран Христових і заступництва святого Йосифа. Робила покаяння 40 днів по 40 поклонів, і 40 днів по 40 поклонів подячних, що Бог мене вислухав, а потім знову… В першу суботу місяця була на Службі Божій. Навіть взяла у свого духовного провідника благословення на операцію. У тому всьому стояла у вірі, що Бог може і без операції зцілити. Перепрошувала Бога за малу віру. А також знову пройшла реколекції. Пила з вірою свячену воду і мастила нею хворе місце. Свою боротьбу і перемогу єднала з Ісусовими заслугами. Часто молилася: «Господи сил, дай мені силу». Коли пила сік з картоплі, чи їла часник, чистотіл, прополіс, купину, завжди просила благословення, щоб це було в ім’я Отця і Сина, і Святого Духа. Незадовго до зцілення мала сильні болі (тиждень). Розуміла, що це може бути запалення, але на молитві мала чітке усвідомлення, що не потрібно йти до лікарів, а ще більше прилинути до Бога. Декілька днів підряд була на Службі Божій, а потім попросила уділити мені Св. Тайну Миропомазання. Бог дав мені велику віру, і я була переконана, що Св. Дух витіснить того духа немочі з мене і не потрібно буде антибіотиків. Знову в голові почали роїтися думки, чи йти до лікарів, чи витривало вірити. Знову віддала свою проблему Пресвятій Богородиці та в Ісусові Рани. І я отримала впевненість, що Бог хоче дати оздоровлення, тільки треба трохи потерпіти. Увесь цей час я особливо вважала, щоб не грішити. А якщо щось і траплялося, то відразу каялася, не хотіла мати нічого спільного з темрявою. В деяких випадках навіть відрікалася духів, які були за тими, чи іншими гріхами. Я цілим серцем прагнула, щоб Ісус мав в мені простір, щоб міг діяти як всемогутній Бог. На свято св. Миколая пішла на обстеження. В ім’я Ісуса благословляла медсестру і лікарку. Віддавала їх під покров Богородиці і взивала Св. Духа. Ще до обстеження лікарка каже, що св. Миколай приніс подарунок, а я в думці кажу собі: «Так. Не сумніваюся». Мала в серці мир і спокій. Нарешті лікарка каже: «Кіст немає. Я аж сама переживала». Боротьба тривала приблизно 22 місяці. Хочу подякувати Богові за чудо, а також за людей з молитовної сторожі, які за мене молилися. І ще щиро дякую за всю підтримку і духовний провід.
(К.)
