«Коли складеш якусь обітницю Господеві, твоєму Богові, не гайся виконати її» (Втор.23,22)
В 2009 році я вечорами молилася молитву про прощення. Там було сказано, назви їхні імена, тобто тих, які нас образили чи скривдили, але ми їм прощаємо. І я кого назвала, а кого ні. Одного разу прийшла думка, що на реколекціях нас вчили прощати всім: починаючи з дитинства і т.д. Тобто треба записати на листочок. Але… то нема листочка, то не такий папір. Нарешті купила зошит з гарним папером, але імен не написала, відкладала з дня на день. Раптом мене почала боліти права рука. Спочатку рамено, а потім поступово вниз до пальців. Не збиралась йти до лікаря, тому що ліки дуже дорогі, а ще надзвичайно неприємно, коли тобі не збираються порадити, а заявляють: «Знаєте, та це ж вже вік». Рука боліла. Одного вечора були такі сильні болі, що під час св. години перебирала зернятка вервички лівою рукою, бо правою не могла. Важко було заснути, бо не могла знайти місця для руки. Вставши вранці, помолилася, і тому що рука боліла, я не планувала ніякої роботи, а взяла листочок і почала згадувати, кому я повинна простити: дитинство, шкільні роки і т.д. Настав вечір, я молилась молитву про прощення і зачитала з листочка імена всіх, які мене зранили протягом життя. Я їм щиро простила. Після св. години пішла спати. Вранці встаю, а рука зовсім не болить і так по сьогоднішній день. Отче Небесний, прошу пробачення за моє лінивство і сердечно дякую за Твою ласку зцілення. Дякую Тобі, Святий Духу,що був зі мною у цей час і підказав як мені поступити.
Марія ( 78р.)
