НАВЕРНЕННЯ ТІТКИ
Сім’я моєї тітки жила далеко від Бога: в домі постійні матюки, нарікання, сварки, прокльони, обмови, непрощення – це тільки ті гріхи, які було видно здалека неозброєним оком. Звичайно, таке життя стягувало прокляття на всю сім’ю: не склалася доля у сина, який не задовго після одруження розлучився з дружиною і тепер живе сам. Чоловік старшої доньки постійно пив, бешкетував і, мабуть через непомірні дози алкоголю, помер у молодому віці. Та й в молодшої доньки була проблема – зрада чоловіка. Коли тітці було 72 роки, вона захворіла на запалення легенів. В легенях з’явилася вода. Мабуть через похилий вік тітки лікарі не могли вилікувати хворобу, декілька разів викачували воду з легенів, але вона знову набиралась. Виглядало, що тітка скоро помре. Ми переживали за тітку, особливо за її духовний стан, тому що вона жила без Бога. Боячись за її душу, одна з її сестер почала молитися за неї дев’ятницю до Непорочного Серця Марії, жертвуючи також і святе Причастя за її навернення. І Бог відповів на її молитви. Одного разу, йдучи провідати тітку в лікарні, я серйозно думав, що маю їй сказати, щоб заохотити її до покаяння і навернення. Не знаходячи потрібних слів, я почав гаряче молитися до Святого Духа, щоб Він провадив нашу розмову. Вже не пам’ятаю, як почалася ця розмова, але Господь повернув її в потрібне русло. Мою тітку, яка була переконана, що чинити покаяння цілком достатньо один раз в році під час Великого Посту, було важко переконати, що покаяння – це постійна необхідність для нашої душі. Коли вона почула, що я, моя мама та багато інших людей сповідаються мінімум щомісяця, вона була здивована. Тут в нашу розмову втрутилися інші жінки, перевівши розмову на загальні фрази. Я зрозумів, що коли Бог не втрутиться, то незакінчена розмова не принесе потрібної користі. І тому знову почав у серці гаряче молитися і раптом отримав Боже світло, що маю робити. Попросивши листочок і ручку написав її гріхи і швидко побіг домовлятися про сповідь. Добрий сповідник допоміг тітці переосмислити своє життя і змінити відношення до Бога, а хвороба відступила.
Коли за деякий час хвороба повернулася, вона вже сама виявила бажання висповідатися і померла примиреною з Богом.
М.(м.Миколаїв)
