4) ГАЛІК І ЄРЕСІ
Більшість католицької ієрархії і теологів в сучасній кризовій добі прийняли антиєвангеліє і духа Ассижу – Духа Нью Ейдж, духа антихриста. Тому через них з Церкви офіційно був вигнаний Святий Дух – Дух Правди. Прикладом єретичного теолога в Чехії та ЄС є Т.Галік.
Свої єресі він не формулює конкретно і чітко, а навпаки, зовсім їх не формулює, і робить це навмисне. Його поняття про віру і спасіння мають, однак, цілком інший зміст, ніж те, як їх розуміла і розуміє Католицька Церква. Він стверджує: “Воскресіння Христа не є жодним наступним “чудом” з ряду чудес, до яких читач Біблії вже звик …” (Т.Галік “Ніч сповідника”, 2006, стор.21 наст.). Що Т.Галік хоче сказати цим твердженням? Передусім він скрито заперечує будь-яке чудо, а очевидно і найбільше чудо Біблії – Христове Воскресіння. Але чітко цього не скаже. Він знає людську пиху і те, що людина хоче виглядати “на рівні”, щоб її сприймали серйозно. Однак, для того щоб Т.Галік людину сприймав серйозно, вона повинна зректись нормального мислення, щоб не виглядати примітивною. Мусить прийняти якесь “вище” мислення і “вище” пізнання (гнозу). Хто не бажає респектувати це його “вище” пізнання (сьогодні гнозу Нью Ейдж і буддійську гнозу) як того, хто є професіоналом в духовній області, – того вважає малодуховним, малоінтелігентним і нездатним вести з ним діалог на “вищому” рівні. Коли вже створить таку атмосферу пихи і втягне в неї своїх слухачів, передусім молодь, і так почне говорити їм про християнські таїнства, то не раз, хоч би і не хотіли, вони дійдуть до висновків, в яких всі основні правди християнства є заперечені, висміяні, і це при тому, що Т.Галік ані не скаже чітко єресей, але його слухачі автоматично в тому дусі собі їх “дотягнуть” і внутрішньо приймуть. Ті, які опам’ятаються і збагнуть, що, власне, вже опинилися поза вченням Католицької Церкви і схочуть вказати Т.Галіку на єресь, – тих він висміє, що це стверджують вони, а не він. В цьому він справді є професіоналом брехні та обману, який маніпулює словами, надає їм іншого значення і вміє перекручувати правду на різних рівнях. Він користується християнською термінологією, але вносить духа буддизму, духа Нью Ейдж!
Далі Т.Галік стверджує про Воскресіння: “Цим поняттям (якщо бажаєте образом або метафорою…) має бути сказано набагато більше.” Запитуємо: що набагато більше? Насправді цим висловом він скрито заперечує саму історичну подію Христового Воскресіння. Однак, це вже давно засуджена єресь!
Т.Галік висміює правди віри, Христове Воскресіння відважується називати навіть міфом і казкою з добрим кінцем. Цитата: “Подію Воскресіння можна читати двома цілком різними способами. Або як драму з двох дій, при чому в першій дії справедливий і невинний чоловік засуджений і страчений, а в наступній, другій дії, він воскрес і Бог його прийняв. Це перше читання означає, що “воскресіння” є хепі-ендом, а отже ціла подія є типовим міфом або оптимістичною казкою зі щасливим кінцем.”
Хто сприйме Воскресіння серйозно, опиниться в позиції примітивної людини, яка вірить у міфи і казки зі щасливим кінцем. Цим він висміює Воскресіння і психологічно не дозволяє, щоб людина його реально прийняла так, як навчає Церква вже цілі два тисячоліття.
Т.Галік продовжує: “Друге читання (можна читати) як драму з одною дією, в якій обидві версії події відіграються одночасно. Щойно те друге читання, “паралельне”, є читанням очима віри. Але віра тут означає дві речі: зрозуміння, що тут йдеться про парадокс (що цей другий вимір події “воскресіння” є реінтерпретацією цього першого, але не його подальшим щасливим завершенням).”
З цього безглуздя і каламучення понять, які є протилогічними, Т.Галік зробить велику містику, в яку якщо хтось не вірить, той є цілком примітивний, тому що: “…щойно те друге читання, “паралельне”, є читанням очима віри.” Це означає, що той, хто не виконструює з Євангелії якісь тотальні безглуздя, які зовсім не відповідають дійсності, а потім не читає їх очима віри, той є невіруючим; але той, хто взагалі не знає, що до чого, але намагається вдавати, що цілком погоджується з Т.Галіком, є, за його словами, віруючим християнином. І таку генерацію модерних християн Т.Галік хоче нам виховати? На жаль, усе це за мовчазним благословенням кардинала М. Влка.
Далі Т.Галік стверджує, що “віра тут означає дві речі”. Дуже нам цікаво, що саме!? Ця перша річ, яку, мовляв, віра означає – це розуміння, що “йдеться про парадокс”, а тим, власне, сам каже, що насамперед мусимо зрозуміти, що ці його нісенітниці, які подає для вірування є такими парадоксальними, що їх справді не можна зрозуміти і що в них треба вірити цією спеціальною вірою. Лише вища духовна група інтелігенції, яка має своє постійне перебування в психлікарнях, є здатна проникнути до цієї “вищої” містики; всі решта є приречені на те, аби вірити в ці абсурди. І це таким є майбутнє “християнство”, на яке Т.Галік намагається нас перевести.
Далі Т.Галік пояснює свій парадокс так: “…цей другий вимір події “воскресіння” є реінтерпретацією цього першого, але не його подальшим щасливим завершенням.” Що означає ця “реінтерпретація”, Т.Галік вже не говорить. Зумисне замовчування належить до його ефективних теологічно-демагогічних методів.
Т.Галік ні на один процент не припускає, що відбулося реальне історичне Воскресіння. Для нього, як сам каже, Воскресіння означає лише іншу інтерпретацію смерті. Щоб не мусів прийняти ясну вістку Євангелії такою, як вона є, він радше виконструює таке тотальне безглуздя. Він накидає безліч різноманітних понять, щоби проста і логічна подія Євангелії не приймалася такою, як вона є, але стала комплікованою і непридатною для розумного сприйняття. Змішує смерть і воскресіння і стверджує, що це одне й те ж і хоче, щоб ми вірили в це безглуздя і парадокс. В цьому полягає його “вища” містика, яка базується, очевидно, на буддійському коані, бо як сам стверджує, по суті все є одним. Що, згідно Галіка, означає термін “реінтерпретація”? Христос не помер, є “вічно живий”, подібно як Ленін, про якого, по його смерті, більшовики також говорили, що він далі живе у своїх творах, в ідейній спадщині, яку залишив.
Серйозно запитуємо: що спільного це має зі спасительною біблійною вірою? Що таке біблійна віра? Вона є викладена у нашому християнському Символі віри і в особистому прийнятті Ісуса за свого Спасителя і Господа, який помер за мої гріхи на Голготі, переміг духа брехні та смерті і своїм Воскресінням підтвердив своє Божество та правдивість і зобов’язуючість Євангелії, пов’язаних з вічним життям і майбутнім воскресінням. Ця віра веде нас до розумного розмірковування, дає нам силу нести наші життєві хрести і є діаметрально відмінною від Галікової віри, збудованої на безглуздих парадоксах.
В книзі Т.Галіка „Що не тремтить, не є певним” він ставить аксіоми:
1) Боже Слово не приймається як Богом об’явлена правда; 2) людському розумові відмовляється у можливості об’єктивного пізнання (див. стор. 82,83). Наочним прикладом є відповідь Т.Галіка на запитання «Чи всі релігії однакові?» Він відповідає: «Можу дати три різні відповіді і кожну відстоювати: НІ, НЕ ЗНАЮ, МОЖЛИВО.»
до 1) «НІ, звучить моя відповідь, …як релігієзнавець, котрий при докладнішому вивченні релігії бачить безліч відмінностей.»
Ця відповідь не є відповіддю на суть питання. Християнська релігія є об’явлена Богом, поганська релігія є тільки витвором людської психології і філософії.
до 2) «НЕ ЗНАЮ і цілою істотою не довіряю людям, які вдають, що це знають, …жодна людина не знає “всіх релігій” настільки, щоб могла добре порівняти і оцінити.»
Подання незнання, немов би воно було мудрістю, таким чином виключає можливість вірної відповіді і означає вбивати правду. Церква – це Містичне Тіло Христа, джерело об’явленої Правди, даної для спасіння. Цим вона відрізняється від поганських релігій.
до 3) «МОЖЛИВО (всі релігії є одинаковими) … якщо хочу вести правдивий діалог, мушу відкласти переконання, що тільки я маю цілу правду.»
Що означає оте «можливо»? Якщо таким питанням будемо порівнювати між собою різні поганські релігії, то можемо прикивнути, що вони, можливо, є одинакові, проте вченням Церкви є: «Противиться католицькій вірі вважати Церкву за одну з доріг спасіння між іншими (поганськими) релігіями … Не можна цим релігіям признати божеське походження» (Dominus Iesus, стор.21) (пор. «Чотири слова з України», www.community.org).
Т.Галік намагається переконати читача, що не існує абсолютної правди та немає різниці між правдою та брехнею, добром і злом, і що всі протиріччя десь в глибині є одно. На цій основі продовжує переконувати читачів, що християнський Бог і бог буддистів є тотожними і стверджує, що можна бути буддистом і католиком одночасно (стор. 96). Це є апостазія.
Т. Галік у своїх творах і промовах демагогічно відкидає основні правди здорового глузду, піддає сумніву нормальний спосіб мислення і встановлює свої власні філософські аксіоми, нічим не обгрунтовані, а що більше – нелогічні.
Згідно Т. Галіка, Христос і Будда – одне і те ж, і ,власне, все є одним і тим самим, і протилежності – це одне і те саме (стор. 57).
Галік не визнає винятковості Христа та християнства відносно інших релігій в області спасіння (стор.55), Отож він, по суті, не є християнином.
Галік у своїх книгах висміює усі основні християнські правди. Він руйнує усі стовпи християнства. В посланні до Римлян вказані два корені гомосексуалізму – людська пиха, яка заперечує правдивого Бога Сотворителя, та ідолопоклонство, тобто поклоніння людям, тваринам і демонам (пор.Рим.1,18-27). Священик-апостат Т.Галік заперечує правдивого Бога, прийняв ідолатрію синкретизму і став адвокатом гомосексуалізму. Якщо є буддистом, то хай ним буде, але в жодному випадку вже не є ані католиком, ані християнином!
Опрацював Правовірний Синод єпископів з України
Копії: Президенту Чехії Вацлаву Клаусу; Віце-канцлеру Петру Гаєку; Голові ЧЄК монс. Д.Дука; мас-медіа в Чехії (для оприлюднення)
