РЕВНІСТЬ

Я є членом молитовної групки і включена до ланцюжка безперервної молитви. Моя сторожа – з 06:00 ранку. Цього тижня я почувала себе особливо виснаженою, зовсім не мала сили: ні фізичної, ні духовної. Докладаючи всіх зусиль, я стала на молитву, бо намір – найважливіший – спасіння України. Я кликала до Господа з глибини серця: «Ісусе, я нічого не можу і не знаю, що можна було би зробити для України. Я навіть сама не маю фізичної сили. І незважаючи на це, я Тобі довіряю, з Тобою з’єдную свою безсильність. Ти – розп’ятий, безсильний і я – розп’ята, безсильна, ми – разом». Закінчивши свою сторожу, я зауважила, що до мене повернулася сила, я отримала, можна так сказати, сторицею.

До молитви мене також стимулює мій чоловік. Він поки що не молиться зі мною, а … вранці бігає – займається спортом, якраз тоді коли я встаю на сторожу. Це мене дуже мотивує: якщо він може щодня задля здоров’я вставати швидше і о 06:00 вже бути в лісі, то тим більше я можу щодня вставати на молитву, щоб вже в 06:00 бути перед моїм Господом! Дякую Тобі, Ісусе ― сило моя!

(п. Галина)