БОЖЕ МИЛОСЕРДЯ
Після закінчення університету, я знайшла роботу, але треба було тратити багато часу на дорогу, а зарплата мала. Не було іншої можливості, тому я працювала там. Одного дня моя мама переглядала вдома газети (цікаво, що ані до того, ані після того така газета до нас не приходила) і натрапила на оголошення конкурсу вакантної посади в Обласній Державній Адміністрації. Я скептично віднеслася до цього, бо була впевнена, що це вони просто роблять видимість, а насправді – вже все давно домовлено. Мама дізнавалася у знайомих і виявилося, що дійсно, там вже є своя людина, тому я зовсім не мала віри на цей конкурс. Однак мама мене дуже просила і, я тільки задля того, щоб послухати маму, погодилася подати документи на конкурс. В мене зовсім не було часу готуватися до екзамену, бо цілий день на роботі, поки доберуся додому, треба повечеряти, годинку помолитися і дня нема. Тому приготування я залишила на останній день.
В день екзамену мені навіть не хотілося заходити в ту будівлю, бо я весь час була переконана, що це не має сенсу, тільки зайва трата часу і нервів. Мама наполягала і сказала, що вона вірить і ще помолиться до Божого Милосердя (моя мама має особливу довіру і уповання на Боже Милосердя). Лише тому я погодилася. Здала письмовий екзамен, і ще потрібно було пройти усну співбесіду. Я вирішила йти першою. Думаю собі: «Для чого натягувати цю комедію, я не маю часу (якраз доходила третя година і я не хотіла занедбати молитовну зупинку о 15.00), скоро зайду і скоро вийду. А тим більше, мені треба на роботу. Йду перша і хай вже буде ясно, що я не пройшла тай все». Комісія до мене посміхається, задає мені питання, я відповідаю, але в душі переконана, що це все просто так продумано, бо вони і так мають вже свою людину. В кінці вони мені говорять, що в понеділок будуть результати, треба буде приїхати і підписатися, бо може я не буду згідна з результатами. Для мене це було дивне, як це: я ж йду перша по співбесіді, тобто все наперед домовлене. А я відповіла, що я буду згідна з результатами, в мене нема часу, я на роботі.
В понеділок я прийшла на роботу, і далі не маючи віри, всім розповідала як було на співбесіді. Всі співчутливо махали головами, розуміючи, що сьогодні неможливо чесно працевлаштуватися. Тільки я зайшла в кабінет – телефонний дзвінок. Чоловічий голос по телефону представляється і каже: «Ну, ви набрали найбільшу кількість балів і ми будемо вас рекомендувати на призначення на посаду». Я з цього була в шоці і мовчала, а потім кажу: «І що?» А чоловік пояснює, що можу писати заяву про звільнення з своєї роботи і за два тижні приступати до нової. Я прийшла до свого начальника і повідомила йому суть справи та він також спочатку ніяк не реагував. Я вийшла з кабінету, бо він довго нічого не відповідав, а потім сам за деякий час прийшов до мене і перепитав, чи може це жарт. Я відповіла, що ніби не виглядає на жарт, бо дзвонив заступник начальника. Мій начальник не міг знайти слів. Всі, кому я на роботі говорила, дуже дивувалися. Це було сильне свідоцтво про силу молитви і про Божу силу. Потім я все аналізувала: це була п’ятниця, третя година, молитва мами і тому Господь так прославився.
(Марійка, 25р.)
