КРЕМЕЗНИЙ ЧОЛОВІК
Цього тижня наша спільнота молилися за дуже важливу справу і було зрозуміло, що своїми силами нам її не вирішити. Тому ми у своїх молитвах покладалися на обітницю Ісуса: «Істинно, істинно кажу вам: чого б ви тільки попросили в Отця, Він дасть вам у Моє ім’я… Просіть же і ви одержите, щоб радощів ваших було вщерть»(Ів.17,24). Стояти у вірі, що для нашого Бога ця справа не затяжка, мені допомогла одна розмова з знайомим. Він – кремезний чоловік (важить приблизно 160 кг), багато років займав високі посади в районі і взагалі, дуже добра, працьовита і винятково чесна та прямолінійна людина. Однак вже понад десять років має хвору доньку – синдромокомплекс Дауна і крім того вона має порок серця, не розмовляє і погано чує. Виховання і спілкування з нею вимагає багато терпеливості і любові. А також у доньки з’явилося хобі: вона збирає етикетки від пляшок з-під води. Деякий час вона бавиться папірчиком, але потім порве його і хоче нового. Якщо нема, то вона плаче і майже неможливо, щоб вона щось послухала: не буде їсти, взагалі нічого не буде. Тато сильно любить свою донечку, приймає її такою, якою вона є. Завжди має під рукою запасний папірчик, щоб забавити доньку. А для цього деколи йде після роботи на смітник і шукає пляшки з етикетками, щоб вистачило на всі випадки. Якщо би мені це розповідав хтось інший, я би не повірила, якою великою і жертвенною може бути батьківська любов.
І коли я молилася до Бога, подумала собі: «Якщо тато з любові до своєї дитини спроможний йти на все, то як я можу сумніватися, що мій люблячий Небесний Отець не допоможе у такій життєво важливій справі». Моє серце переповнила радість і стовідсоткова впевненість, що не мушу нічого боятися, бо я маю найкращого, всемогутнього і люблячого Бога.
(Оля,40 р.)
