ПОПАЛА В АВАРІЮ

Я попала в аварію, втратила багато крові, була без свідомості. Мала побиту голову, нічого не пам’ятала. Коли прийшла до себе, то перше про що я подумала було: «Сьогодні я вже могла бути на вічності. З чим би я стала перед Ісусом?» До мене дзвонило багато людей: віруючих і невіруючих, родичів. І кожному я казала те саме: «Якби ти зараз помер, з чим би став перед Ісусом? Що ми робимо для Ісуса? Чому мовчимо на гріх? Чому прикриваємо гріхи?» І всі мусіли мене слухати, бо з хворою ж не будуть сваритися, або сперечатися.

Ісус буквально на всьому прославився, показував свою близькість. Наприклад, коли я поступила в лікарню, мене поклали на коридорі. Я не давала згоди на обробку своїх персональних даних, «створювала проблеми», і хоч місця звільнялися, мене тримали на коридорі. Але і це було в Божих планах. Всі, хто до інших приходили, чи хворі з палат, всі ходили попри мене. То мені чай пропонували, то ще щось, а я мала можливість свідчити. Якби лежала в палаті, то не мала би таких можливостей. Мені зробили місцевий наркоз і зашивали, кажуть, що дві години. Для мене це було як 5 хвилин, бо я трималася тої думки: «Ісус – мій Цар і Він дає мені силу!» Також, коли відкривалися двері, я бачила, що дівчата зі спільноти стоять в коридорі і моляться. Це мені дійсно додавало сил. Дуже дякую всім, хто за мене молився.

З такою травмою, як в мене, потрібно лежати два тижні, але вже на третій день лікар до мене прийшов, і сказав, щоб я вставала. Усі, хто до мене дзвонили запитували, як я себе почуваю, а в мене з уст не сходило: «Чи ж я можу почуватися погано, якщо стільки людей за мене молиться? Ісус мене любить!»

(Н.)