ІСУСЕ, РЯТУЙ МЕНЕ І МОГО СИНА
Одна пані на зустрічі молитовної групи розказала як Господь Бог вислухав молитви і допоміг їй: «Мій син 30 років пив, так сильно пив, що був аж чорний на лиці. Я декілька разів просила молитовну групу молитися за нього, за його навернення. Три декади молилися за нього. Коли одного разу ми розходились додому після зібрання молитовної групи, то одна пані мені сказала: ,,Чого ти ще мучиш людей і просиш, щоб молилися за твого сина? Та ж він – пропащий пияк. Йому вже нічого не допоможе!ˮ Я їй відповіла: ,,Якщо не хочеш, то не молися, а я вірю, що Бог допоможе і буду молитися.ˮ Одного дня мій син дістав білу гарячку, привиджались йому дивні речі(бачив диявола). Я нічого не бачила, а зі страху, що з сином щось дивне діється, клякнула біля нього і молилася вервицю. (Потім думаю собі: навіть не всі священики роблять екзорцизм, а що я тут бідна грішниця.) Молилась до півночі, а потім перехрестила хату і пішла спати до сусідки. Ще раніше син думав про лікування, що може лікарі вилікують його від тієї залежності і говорив мені про це. Інші люди радили, щоб відвезти його на лікування. Я – пенсіонерка, грошей багато не маю, але бачачи, що діється з сином, вирішила піти до селищної ради і попросити в голови допомоги. Секретарка сказала мені, що голова щойно від’їхав, нехай прийду завтра. Увечері з сином повторювалось те саме. До того він ще не їв, ані не пив вже горілки, тільки воду і чай. Наступного дня в сільраді мені сказали те саме. На третій день син почав їсти. Прийшов до себе, я побачила, що з ним вже можна говорити, то ж кажу: ,,Так і так, я ходила до голови сільради просити грошей на лікування, а його не було. Вибирай, Руслане, де хочеш? На Топольній лікують, але там треба хотіти, там тебе закодують. (Я ще тоді не знала, що це − гріх.) Або може краще відвезу тебе на Кульпарківську, там тебе закриють і вилікують. А він до мене каже: ,,Мамо, не вези мене на лікування. Я тобі даю слово, я вже більше не буду пити.ˮ ,,Знаєш, Руслане, ти вже мені стільки тих слів дав… Ходи тут перед образ і пообіцяй, що ти не будеш пити.ˮ ,,Добре…ˮ Тут я налякалась, може він не дотримає слово, а я його змушую присягатись перед Богом, потім ще більша образа Бога буде. Нехай буде, повірю йому.
Наближався день мого народження. Цього року припав на суботу. Я запросила свою сестру і товаришку. Прийшов вечір, але ніхто не прийшов. Я прихилилась до подушки і так мені тяжко, так сумно на душі і кажу: ,, Боже, двох людей добрих мала, і ані вони мене не вшанували нині, не прийшли до мене.ˮ Плачу, а тут чую голос в душі: ,,Чого ти кажеш, що ніхто тебе не вшанував, та ж сам Господь Бог тебе вшанував? Дивись, та ж твій син вже тиждень не п’є.ˮ Я аж підскочила, клякнула і молюсь, дякую Богу зі сльозами на очах, що дійсно мій син вже не п’є. Минуло три місяці, а син не п’є. Я дякую Богові за таку велику ласку. Та ж то були страшні дні, скільки разів я вдома не ночувала. Був випадок, коли син підійшов до мене з таким величезним ножем, приставив мені до грудей, а я сама в хаті, кричу: «А-а-а-а-а-а…», − а потім Бог дав думку: «А-а-а-а-ангеле Хоронителю, рятуй!». І син забрав ніж. Скільки я молилась, просто кричала на молитві до Бога, піднесла руки догори і, кричачи, просила: ,,Ісусе, рятуй мене і мого сина.ˮ Ісус вирятував. Дякую Богові і всім, хто молився за мого сина. Я переконалась, що жодне лікування без молитви і без Бога не допоможе.»
(п. Оля, Львівська обл.)
