ЧОРНИЦІ ВІД ІСУСА
Лікарі порадили мені їсти багато чорниць, бо у мене дуже падає зір. Я живу біля лісу, але так і не спромоглася вибратися з дому, щоб хоч трохи назбирати. Одного вечора думка про мої очі і чорниці наполегливо пхалася в голову. Почалася боротьба в думках: хочу піти на чорниці, але треба йти вранці, значить пропустити Службу Божу. Так не може бути, треба йти на Службу Божу – це важливіше. Але і чорниць треба, і мені, і внукам, хоч би літру назбирати… Думки вирували в голові. Я зупинилася і почала молитися, вирішила сказати Ісусові про свою проблему: «Боже, що ж я маю робити? Я знаю, що нема значення чи буду їсти ті чорниці, чи ні, ТИ можеш дати мені здоров’я. Що ТИ хочеш, щоб я робила? Скажи мені, будь-ласка». І я з вірою відкрила Св. Письмо, а там було написано: «Коли ж Павло назбирав жмут хмизу і поклав на вогонь, змія з приводу жару, вискочила і вчепилася до руки його»(Ді.28,3). Бог оберігав, бо мене дійсно могла в лісі вкусити змія. Я подякувала Ісусові, але за деякий час знову почала спекулювати: «Та чого би мене мала змія вкусити? Я би була обережна, мені так треба чорниць… Купляти на базарі? Вони ж такі дорогі! А ліс близько, а я ще цього року ні разу не була, хоч би трохи назбирала… Може це просто спокуса і не треба нічого боятися? І жіночки мене кликали, не зручно їм відмовляти. Боже, якби мені хтось хоч 1 літру подарував». А сама не знала, що говорила. Хто мені подарує чорниці? Молилася далі і просила ще слова (мало мені було того, що вже Бог застерігав!). Відкриваю Св. Письмо і читаю (Мал.3,2 і наст.): «Хто витримає день Його приходу? І хто встоїться, коли Він з’явиться?.. Я прийду до вас близько, щоб суд судити…Хіба ж годиться людині обкрадати Бога? Приносьте всі десятини (а мені було зрозуміло, що десятину часу на Сл. Божу!) Усі народи щасливими вас називатимуть… Ось Я пошлю вам Іллю пророка…» Мені вже все було зрозуміло, кожен рядок промовляв до мене. Перепросила Ісуса за недовіру, що аж два рази треба до мене говорити, віддала цю ситуацію в Божі руки. Щиро подякувала Богові, що мене спокуса не перемогла і вранці пішла на Сл. Божу.
Після Сл. Божої сестри віддавали мені порожні банки і між іншим я заглянула в кульок, а там була ціла літра чорниць. Я від подиву аж скрикнула, невже Ісус так дбає за мене? Так, дбає, любить і чує! Тільки треба Його мати на першому місці, Його справи ставити вище своїх. Слава Тобі, Ісусе!
Люба
