НАВЕРНЕННЯ ЗА ВИСОКУ ЦІНУ
Моя добра знайома розповідала мені, що в молодості не ходила до церкви, ані не молилась. Це були часи комунізму. Навернулась аж в 36 років. І тоді хотіла винагородити Богові все, що дотепер занедбала. Коли прийшла свобода, вона працювала на заводі і кожну перерву використовувала, щоб помолитись. Витягнула молитовники, вервичку і молилась. Через це дві співробітниці насміхалися з неї і говорили негарні жарти. Вона їх за це не осуджувала, бо знала, що з нею самою зробив атеїзм. Прощала їм і молилась за них. Однієї ночі в неї дзвонить телефон. Це телефонувала якраз одна з тих двох співробітниць і просила про поміч, бо її дитині було дуже зле. Моя знайома зробила все, що могла – вона мала знайомого лікаря, дитину завезли в лікарню, але, на жаль, дитина все-таки померла. За декілька днів ця жінка прийшла до неї і просила пробачення за те, що сміялася з неї. Потім додала прохання, що і вона хоче навчитися молитись…Моя знайома з радістю її навчила. З іншою співробітницею сталося щось подібне: під час звичайної розмови її чоловік раптово помер в неї на очах. Вона також прийшла перепросити за свої насмішки і попросила, щоб моя знайома навчила її молитись…Коли тепер згадую про це, то маю суперечливі почуття: і радість через те, що ці дві жінки навернулись, але одночасно й біль, що часто це буває за таку високу ціну.
В. (31р.)
