ПОКАЯННЯ І ВІРА
Я маю 4-річного сина. Певний час я не могла дати з ним ради, тому що він був впертий і неслухняний. Я була безпорадна. Не допомагали ані моя строгість, ані вмовляння, ані пояснення. До того ж і з чоловіком не було все гаразд…
Одного разу я зі сином була на купуванні в місті і він почав знову вередувати, і то так страшенно, що я мусіла викликати таксі. Я його дослівно запхала в машину і тоді мені прийшла така думка, що покаяння мушу почати сама від себе. Дорога додому тривала приблизно 7 хвилин. Я почала в серці визнавати Богу свої гріхи – свою гордість, маніпулювання іншими, те, що я собі “вірю”… Потім усвідомила, що все це Господь Ісус простив мені на хресті. Ще я поклала руку на сина і молилася, щоб відійшов той дух бунту і щоб його наповнив Святий Дух. Коли ми перед домом вийшли з таксі, я питаю сина: “Будеш чемний?” “Буду,” – була його відповідь. І дійсно, дух бунту відступив. А невдовзі настала зміна і з чоловіком. Я собі усвідомила, що Бог говорив до мене через ці дві проблеми. Кликав мене ближче до Себе – через покаяння і віру.
С. Л.
