НАДЗВИЧАЙНА СІМ’Я
В камбоджійських джунглях Хаїмові і його сім’ї дали лопати і наказали копати собі могили. Вони були заручниками в червоних кхмерів, які вважали християн „ ворогами славної революції”. Солдати дозволили Хаїмові і його сім’ї стати на коліна, скласти руки і помолитися. Тоді Хаїм почав переконувати солдатів покаятися і прийняти Ісуса як свого Спасителя. Солдатів спантеличило співчуття у його голосі перед лицем смерті. Поки він говорив, один з його синів зіскочив і втік до лісу. Солдати кинулися за ним, але Хаїм зупинив їх. Його спокій переконав комуністів подивитися, що він робитиме. Поки солдати тримали на прицілі його сім’ю, яка стояла навколішки, Хаїм підійшов до краю лісу: „Сину, чи те, що ти вкрадеш кілька днів життя, ховаючись у цьому лісі, можна порівняти з можливістю приєднатися до своєї сім’ї коло цієї могили, щоб невдовзі назавжди потрапити в рай до Христа?” Через якусь мить кущі зашелестіли, і син Хаїма боязко вийшов, щоб стати на коліна разом зі своїм батьком. Хаїм поглянув на солдатів: „Тепер ми готові йти”. Але жоден із солдатів не зміг натиснути на курок. Однак незабаром прийшов офіцер, який не був свідком цієї події, назвав солдатів боягузами і вбив християн.
(«Надзвичайна посвята» 2006)
