НАВЕРНЕННЯ ТАТА
Мій батько колись був непрактикуючим християнином. В радянські часи він навіть був членом партії. Останнім часом гнав самогонку і продавав її. Я знала, що це стягує прокляття на цілий наш рід. Одного разу я поверталася з молитовної зустрічі, наповнена Святим Духом і знала, що мушу сказати йому правду. Зайшла в кухню, де якраз сиділи тато з мамою. «Тату, прошу вас: викиньте те все начиння на самогонку! Це прокляття ваших дітей і внуків. На них будуть сльози тих, яким завдасть нещастя той алкоголь». Мій тато був різкою людиною і в цей момент міг мене вдарити, або висварити. Але цього разу нічого не сказав, тільки тихо вийшов з кухні. Але мама на мене почала сварити: «То ти з тої своєї молитви прийшла така мудра?!» Я вийшла геть і плакала. Священик на Сповіді порадив мені, щоб я дала татові прочитати книгу свідчень людей, які бачили пекло. То я йому її дала зі словами: «Ця книжка – для спасіння». Вранці тато лише відповів: «Це добра книга». Поволі Господь почав працювати в серці тата. Приблизно два місяці після цього кажу татові: «Тату, може підете до Сповіді? Треба зробити покаяння і прийняти Ісуса». Спочатку відмовив мені: «Я не знаю Бога! Не вмію молитися! Піду до пекла». Я не здавалася, молилася за нього і він почав готуватися на Сповідь. Навіть ще під час цього постив. Цілу суботу був у нашій церкві, а в неділю приступив до Св. Сповіді і прийняв Ісуса в Тайні Євхаристії. Це було в листопаді. Аж згодом, після його смерті мені священик сказав: «Такого щирого покаяння я вже не чув багато років». Потім було Різдво. Завжди перед тим тато робив рух, що треба зробити, а цього разу був мовчазливий. Вперше Свята Вечеря в нас була без алкоголю. Тиждень перед його смертю мама прийшла додому і бачить, що тато б’є все начиння на самогонку. «Вже того більше не треба буде,» − говорив. Останній раз, коли прийшов був до нас в гості, його обличчя випромінювало світло і мав чистий погляд. Це було день перед його смертю. Моєму синові сказав: «Слухайся маму і буде тобі добре житися на світі». А мені : «Молися за мене!» Наступного дня зайшов у ванну і … Господь собі його покликав, бо знав, що зараз найбільш готовий для неба. Можливо далі би не мав силу витривати в доброму. Дякую Богові за Його провидіння!
Люда з Б.
