ЄВАНГЕЛІЗАЦІЯ НА ВОКЗАЛІ
Вечоріло, починалася свята година і мені потрібно було добратися додому. Поїзд йшов аж за годину, тому я зупиняв машини. Я молився і кликав: „Господи, пошли когось, щоб мене підвіз”. Машини проїжджали, але ніхто не зупинявся. Я почав хвилюватися і говорив Богові: „Ти завжди мені когось посилав, а сьогодні що?”
Через пів години я цього пустився і пішов на поїзд. На вокзалі сиділи чотири хлопці від 17 до 25 років. Я молився і відразу мені прийшла думка, що маю їм сказати про Ісуса. Ще помолився чи маю їм розповідати про своє навернення, чи про спасіння в Христі, і почав: „Хлопці, а ви знаєте як попасти до неба?” Вони мали відкриті серця, „ковтали” кожне слово. Коли я не знав, що маю говорити, Святий Дух вів мене далі в розмові. Перед 21.00 год я закінчив. Ще сказав їм, щоб з вірою прийняли благословення, яке дають священики в 21.00 год…і мій поїзд вже чекав!
Тепер розумію, чому мені не зупинила ніяка машина. Господь Ісус потребував мене деінде. Коли поїзд від’їжджав, вони мені щасливо замахали руками. В їхніх серцях замість порожнечі загорілася іскорка Євангелії.
(Юрій,32 р.)
