НАДЗВИЧАЙНИЙ „ПРИВИД”

Умови в китайському трудовому таборі були нелюдські. Нужденний раціон і морозна зима призвели до того, що в таборі вибухнула епідемія. На початку зими у ньому було тринадцять тисяч в’язнів. Коли прийшла весна, залишилося тільки двісті п’ятдесят. Міджонга М’яо заслали у табір за проповідування Євангелія і за відмову зректися своєї віри. Його п’ятирічний термін було потроєно, коли він відмовився перестати проповідувати в’язням.

Наглядачі вважали, що під час цієї суворої зими Міджонг М’яо помер. Здавалося, що життя покинуло його майже замерзле тіло, однак його дух жив. Він молився. Коли М’яо залишили в морзі, він побачив відвідувача – ангела зі сяючим обличчям, одягненого в біле. Ангел наблизився і подув на М’яо. Після цього він відчув, що хвороба покидає тіло і тепло огортає його. М’яо відразу впав на коліна і промовив молитву подяки. Він вийшов з моргу і попрямував до тюремного лікаря. Обличчя лікаря скривилося від жаху, коли він побачив його. Лікар вирішив, що бачить привид. „Не лякайся. Я – Міджонг М’яо, − сказав християнин. – Бог повернув мені здоров’я. Він послав мене, щоб я показав тобі шлях до Нього”.

Ввічливо поклонившись, лікар визнав: „Твій Бог існує”. Того вечора він прийняв Христа як Спасителя.                                     

(«Надзвичайна посвята» 2006)