ЗНАЙДЕНА ОВЕЧКА
Від дитинства Марко був вихований у Христовій вірі. Коли від’їжджав на навчання у ВУЗ, мама подарувала йому Св. Письмо і він обіцяв їй, що кожного дня хоч трохи з нього буде читати. Однак, навчаючись в університеті, його життя змінилося: захопили просвітницькі ідеї і він відпав від віри в живого Бога. Навіть заснував атеїстичну організацію. Навчався добре і згодом став лікарем. А за декілька років навіть зробили його завідуючим відділу.
Якось ввечері, під час його чергування, привезли молодого чоловіка, який після аварії був у тяжкому стані. Лікарі намагалися нормалізувати його стан, але було зрозуміло, що йому залишилося не довго жити. Той чоловік був постійно при свідомості і Марка здивувало, що він такий врівноважений, спокійний і його обличчя світилося миром. В його погляді було щось особливе. Лікар підійшов до його ліжка і запитав, що міг би для нього зробити. Хворий задумався, а потім з усмішкою сказав: „Зателефонуйте додому, хай батьки принесуть мені мою книжку.” Марко так і зробив, а коли ввечері йшов з роботи, йому постійно пригадувалася спокійна усмішка хворого.
Вранці відразу прямував в палату потерпілого в аварії. В ту хвилину звідти виходила медсестра і сказала: „Помер, тільки що прикрила простирадлом.” Маркові стиснуло серце, а потім запитав: „А принесли йому ту книгу, яку просив?” „Так, ідіть подивіться, вона у нього під подушкою.”
Марко йшов до померлого, застановився дивлячись на чоловіка, а потім з цікавістю припідняв подушку, і шокований побаченим, залишився стояти. Та книга – це Біблія, яку йому подарувала мама перед тим, як від’їжджав на навчання. Він колись давно продав був її і за ті гроші купив алкоголь. Зараз знову має її в своїх руках. В одну мить йому в голові пролетіло мільйон думок: бачив своє дитинство, люблячих батька і мати, щасливі хвилини з молоддю в церкві та роки порожнечі в університеті. Зараз бачить молодого чоловіка, смерть якого Бог запланував якраз тепер, щоб Марко міг схаменутися. Він боляче усвідомив, що зараз Бог дає йому новий шанс, а можливо, і останній. В наступну мить відкрив Біблію і його погляд впав на слова Ісуса Христа: „Син Людський прийшов, щоб знайти та спасти, що загинуло”(Лк. 19,10).
Марко розплакався і жаль наповнив його серце. Клякнув біля ліжка померлого і тихо визнавав свої гріхи, що весь цей час жив без Бога, Ісуса не потребував. Знову, як і багато років тому, відчував оздоровлюючу присутність Христа. Лікар молився: „Господи Ісусе, не хочу бути пропащим… Знайди мене!… Даю тобі ціле моє зіпсуте життя…”
Молитви і жертви люблячої матері зробили це чудо: за багато років Ісус, Добрий Пастир, знайшов загублену овечку.
(з газети „Молитовні сторожі”)
