НАЗВАЛА ГРІХ ГРІХОМ
До нас в монастир приїхав отець-парох з молодим чоловіком, у якого ( як виявилося з розмови ) 5-ти літня донечка хвора на рак. Прийшли просити за молитву. Сестри відповіли: „Так, ми помолимося, але моліться і ви. Утворіть на парафії молитовну групу і будемо разом просити, щоб на Лілі наповнилася Божа воля. Ми не знаємо, що Господь хоче, хай Він прославиться на Лілі”. В неділю, після Служби Божої сестри розповіли людям, як можна зробити молитовний ланцюжок, щоб безперервно молитися і помогти Лілі. У кожного, звичайно, виступили сльози, всі співчували і односельчани залишилися, щоб молитися. До них приєдналися батьки і родичі Лілі.
І хоч їх разом було 17 (повна група – 23), Господь вислухав їхні щирі молитви. Вони почали з 1-ого грудня і мали молитися безперервно 10 діб. Але 4-ого грудня, на свято Введення, Ліля (яка вже декілька днів не ходила і не говорила) сіла і сказала, що хай їй закличуть всіх рідних, бо вона буде сьогодні вмирати. Рідні зійшлися, стали біля ліжечка і плакали, а вона до них здивовано: „Чого ви плачете? Мені так добре, (і дивилася в одному напрямку) тут є Боженька і ангелики прилетіли…”. Потім поступово зі всіма попрощалася. А на закінчення сказала: „Я вже більше ніколи не буду матюкатися.” (Ще коли чулася краще, бігала по вулиці, там напевно чула погані слова, а коли мама колола їй обезболюючі, її боліло, тоді вона і матюкалася.) Потім закерувала, щоб всі йшли і прибирали як на свято. Ще закликала тата, помолилася з ним „Отче наш”, закрила очка і померла. Діва Марія на Своє свято взяла Лілю до Себе, до Бога.
Господь дійсно прославився на Лілі. Молитовна група випросила їй ласку покаяння. Її маленьке серденько вже було обтяжене гріхом Хоч вона ще не ходила до св. Сповіді, зробила покаяння. Твердо і правдиво назвала свій гріх – „матюкалася”, а не – „говорила погані слова”. То ми, дорослі, спроможні крутити, а вона в своїй дитячій простоті назвала гріх гріхом і відділилася від нього. І тільки після цього Господь взяв її до Себе, бо нічого нечистого не може увійти до Царства Божого(пор. Одк.21,27). І це ще не все: смерть Лілі навернула цілу родину, а також від того часу на парафії є молитовна група, яка день і ніч кличе і просить Бога про поміч у різних проблемах, тяжких ситуаціях. В переддень свята св. Миколая до нас знову приїхав тато Лілі. Привіз солодощі, кажучи: „Це вам від Лілі. Вона тепер по-іншому святкує Миколая!” Ми не розуміли, бо ще не знали, що сталося. А він з глибоким миром і любов’ю все це нам розповів. Було видно, цей чоловік вдячний Богові, що Він саме так вислухав його прохання. Господь дав найбільше – Ліля тепер в небі, з Богом, де є ангелики, сонечко… Що може бути кращого?!! Це невислухана молитва?!!
( сестри )
