Засліпленість «старої людини»
Бачити Христа в собі і в своєму ближньому. Питання: Що бачить «стара людина»? Вона не бачить Христа ні в собі, ні в своєму ближньому, ні в своєму братові, а на собі не бачить своїх помилок і не хоче їх бачити, бо ненавидить правду і упокорення. Тому треба часто тренуватися в упокоренні, і це навіть не мусить бути штучним: треба зупинитися і признати собі правду – а це болить. Крім того «стара людина» не хоче признати, що дари, які має, є від Господа, але привласнює їх собі і шукає через них не Божу славу, а власну. Отож, це крадіжка. Це небажання признати реальність, правду. Що бачить «стара людина» на ближньому? Його природні дари бачить з погляду заздрості і ревнощів, певної конкурентності, і навіть не хоче їх признати. Бачить, як під детальним мікроскопом, скалку в оці свого брата. Так, ця скалка там є, але Ісус попереджає, що якщо хочу щиро допомогти ближньому, то мушу дотримуватися правильної послідовності. Спершу мушу вийняти колоду з власного ока, і тільки тоді можу виймати скалку з ока брата. Звичайно, проблема полягає в тому, що «стара людина» не бачить цієї колоди у себе, а коли хтось на неї зверне увагу – підніметься бойова сокира! «Стара людина» хоче бути недоторканою. Їй не можна нічого сказати – сама не бачить і бачити не хоче. Це погляд крізь окуляри обману, спричинений первородним гріхом в нас, так що ми бачимо неправдиво, через призму різних напівправд. Маємо свої уявлення про себе, бачимо себе очима віри, але що це за дивна віра? Віра в своє еґо, в свою непомильність, свою самоспасительність. Що це в нас є? Ця бульбашка повинна бути пробитою, а тоді нам відкриються очі. А це пробиття зробить хрест, без якого очі нам не відкриються. Прийняття правди для нас є болючим.
Завантажити: Засліпленість «старої людини»
