Коли настав день суду, цар Максиміан сів на судилище і повелів привести до себе в’язнів. Слуги негайно ж вирушили в темницю оголосити їм царське веління. Побачивши, що вони так знемогли тілом від тяжких ран, що й ходити навіть не можуть, слуги поволочили всіх мучеників, як трупи худоби, пов’язаних одним ланцюгом; Адріана ж вели позаду всіх, зв’язавши йому руки назад.

Коли вони підходили до судилища, цар наказав вивести їх на муки, проте начальник в’язниці доповів: «Царю! Ті, котрі були мучені раніше, не можуть бути приведені сюди на катування. Повели привести одного Адріана, бо він ще бадьорий, здоровий тілом і може понести різні муки; тіла ж інших загноїлися, крізь рани їх видніються кістки і, якщо почати їх мучити знову, вони негайно ж помруть. Ми ж не хочемо того, щоб вони повмирали від короткочасної муки, але дай їм якийсь час на те, щоб вони одужали і скріпли, щоб понести їм потім лютіші муки за свої беззаконня».