Слово життя – Рим. 5,11
„І не тільки те, але й хвалимось у Бозі через Господа нашого Ісуса Христа, через якого ми тепер одержали примирення”.
(від 16.10. до 30.10.2011 р.Б.)
Людина може хвалитися злими і добрими ділами. Якщо хвалиться злими, то ця хвальба є в опозиції не тільки щодо Бога, але і щодо ближнього. Якщо хвалиться добрими ділами, то це може бути ознакою пихи і це може зловживатися, щоб понизити ближнього. Однак якщо людина має чисту хвалу, яка є в Бозі через Господа нашого Ісуса Христа, то ця хвала є також свідоцтвом про Божу любов щодо кожного, хто через покаяння примирений з Богом, і через віру з’єднаний з Ісусом та Його воскреслим життям в нас. Коли нам дехто заздрить, що ми маємо цю хвалу, то він має можливість зробити те саме: чинити покаяння, прийняти примирення, прийняти спасіння і хвалитися також в чистій радості через Ісуса, через якого ми одержали примирення.
Практичне застосування:
При повторюванні цього вірша необхідно усвідомити слово тепер – „ми тепер одержали примирення”. Це „тепер” є поєднане з актуальною вірою, через яку людина в конкретний момент одержить Боже примирення. Це „тепер” переживаємо через Ісуса Христа. Через Нього приходить примирення в кожному наступному моменті нашого життя. Примирення пов’язане з любов’ю до Ісуса: „Той мене любить, хто заповіді мої зберігає”. Ісусова заповідь це щось більше, ніж тільки зовнішнє дотримування Декалогу. Ісусова заповідь торкається нашого мислення і нашого серця. В Нагірній проповіді Ісус вказує, що не грішимо лише ділами, які є наслідком, але що гріх полягає вже у злому мисленні, навіть в пожадливому погляді. Пожадливість, гнів чи ненависть щодо ближнього або й інші гріхи, які є в мисленні, нас відділюють від живого з’єднання з Богом. Тому мусимо постійно чинити покаяння, тобто міняти своє мислення і вірити в Євангелію (пор. Мр. 1,15). Отож правдива і глибока хвала пов’язана з одержанням примирення через Ісуса Христа.
