Слово життя Рим. – 5,10
„Бо коли, бувши ворогами, ми примирилися з Богом смертю Його Сина, то тим більше тепер, примирившися, спасемося Його життям”. (Рим. – 5,10)
(від 2.10. до 16.10.2011)
На що ставиться наголос? Наголос ставиться на примирення і на спасіння, яке є в Ісусі.
Коли ми були Божими ворогами? Перед нашим наверненням, до того як ми прийняли Ісуса за свого Спасителя і Господа. Однак, якщо хтось допуститься тяжкого гріха, знову стає ворогом Божим і є під Божим гнівом. Тому знову, через досконалий жаль і визнання гріхів необхідно увійти в стан примирення з Богом. Бог помер за грішників, але примирення приймають лише ті, які чинять покаяння (міняють своє мислення – metanoein і міняють стиль свого життя – metastrofein). Якщо християнин чинить покаяння, то цим актуалізує таїнство хрищення. Хрищення містить в собі дві основні правди, які стосуються Ісуса Христа і нас. Йдеться про Христову смерть і Його воскресіння. Хрищенням ми були занурені до Христової смерті і отримали нове життя – життя Христа воскреслого (див. Рим. 6, 3-4). Христова смерть нас примирила з Богом і ми отримали певність спасіння. Христове воскресіння настає після Його смерті. Нове життя Христа воскреслого було нам дане у хрищенні, але в нас воно актуалізується через живу віру. Бо через віру Христос воскреслий перебуває в наших серцях (Еф. 3,17). Ходити у вірі означає вмирати самому собі (пор. Мр. 8,34), тобто стару людину (порушену первородним гріхом людську природу) віддаємо до смерті з Христом, а водночас, через таке цілковите відречення себе самого і своєї власної волі в нас може жити Ісус. Тут здійснюється: „Я розп’ятий з Христом, живу вже не я, а живе Христос у мені” (Гал. 2,20). Отож, якщо Ісус живе в нас через віру, то тоді ми спасенні Його життям, яке в нас реалізується. Життя воскреслого Ісуса в нас пов’язане також з тим, що нашу стару людину в певному ритмі віддаємо до Христової смерті. Це подібне до того, як і фізичне життя залежить від вдихання і видихання. Вдих можна прирівняти до того, коли наша стара людина входить до смерті, а видих – так би мовити є можливість дана воскреслому Ісусові, щоб в нас реалізував волю Небесного Отця. Той, хто постійно чинить покаяння, тобто – входить до Христової смерті, той водночас дає простір Христовому життю в нас і є спасенний цим новим життям Ісуса в нас.
