Слово Патріарха Іллі: «Наш старий чоловік був і є розп’ятий з Христом» (Рим. 6,6) /І частина/
Давайте заглибимося в Боже слово ‒ 6 глава послання до Римлян: «Знаємо ж, що старий наш чоловік був розп’ятий з Ним, щоб знищилось оце гріховне тіло, щоб нам гріхові більш не служити». Це одна із ключових цитат Біблії. Вона особливо промовляє до нас саме сьогодні, коли ми змушені замислитися над абсурдом запрограмованого самознищення, в основі якого є гріх. Роздумуючи над таїнством первородного гріха, який Боже слово називає «старим чоловіком» в нас, приходжу до висновку, що це буквально втілена дебільність в людині. Вона є коренем усього зла, а також того зла, яке сьогодні планує масовий геноцид людства. Люди дивляться на це, не можуть у всьому цьому зорієнтуватися і абсурдно співпрацюють з цим, так що включаються в процес самознищення, начеб втратили розум і совість. Бог допускає цей бич на прогниле християнство, на чолі якого стоїть псевдопапа Бергольйо з його гомосексуальною мережею на найвищих місцях і постійним мантруванням фраз про любов і т.зв. спільне добро, за якими є дух брехні та смерті. Справжня любов є розп’ята! Це любов агапе, при якій людина виходить зі свого егоцентризму та з обожнення самообману. Егоцентризм, іншими словами «стара людина» в центрі, тобто насіння диявола зі своєю точною програмою розвитку, має на меті поетапно обманути нас, поступовими кроками привести нас до затемнення розуму і втрати совісті. Тоді демонічна отрута брехні вже легко заволодіє людиною, щоб вона сама реалізувала програму фізичного та духовного самогубства. Сьогодні бачимо це в масових масштабах. Цим уражені як окремі люди, так і ціле людство.
Однак рішення є, його дає Бог, а ним є правдиве покаяння, повернення людини до Бога.
Боже слово каже: «Знаємо ж, що старий наш чоловік був розп’ятий (співрозп’ятий) з Ним, щоб знищилось оце гріховне тіло, щоб нам гріхові більш не служити». Ключове слово в грецькому оригіналі ‒ «synestau-rotché» («співрозп’ятий»). Хто? Я чи хтось інший? Хто і з ким? Розіп’ятим був Син Божий, який став людиною, щоб нас – мене і все Адамове потомство, тобто все людство ‒ визволити від гріха. Гріх в однині, як про нього сказано в перших главах послання до Римлян, означає родовище гріха, джерело, корінь, так звану фабрику, з якої виходять вироби, що називаються гріхами. Синонім цього родовища гріха ‒ «старий чоловік», по-грецьки «palajos hemón antrópos». Цей «старий чоловік» був розп’ятий разом з Христом. Отож з Христом була розіп’ята духовна інфекція зла, зміїна інфекція, яка через перший гріх наших прабатьків Адама та Єви увійшла в нашу людську природу. Це духовне отруєння проявляється невірою в Боже слово, а з іншого боку ‒ вірою, точніше безмежною довірою до брехуна і вбивці, яким є стародавній змій, званий дияволом і сатаною. Ця надзвичайна і просто незбагненна схильність до зла, до нашого его, має свій корінь саме в першому гріху.
З болем бачу, і у своєму житті, що хоча людина щиро хоче любити і наслідувати Ісуса, спасти свою душу, спасти душі мільйонів, проте є безсильна, «паралізована», а також обманена і зведена. Я часто взиваю зі святим апостолом: «Нещаслива я людина, люблю добро, жертвуюся задля за нього, я охочий навіть життя віддати за найбільше добро, яким є спасіння душ, а все ж роблю зло, яке ненавиджу. Хто мене визволить від тіла цієї смерті?» Так, на початку 8 глави послання до Римлян є відповідь: «Нема, отже, тепер ніякого засуду для тих, що в Христі Ісусі. Бо закон духа, що дає життя в Христі Ісусі, визволив тебе від закону гріха і смерті» (Рим. 8,1-2). Закон – це те, що повторюється. Я хочу добра, але роблю зло, бо я обманений, і це повторюється щодня. Звичайно, людина може потішати себе, що це дрібниці, що не робить якихось великих гріхів, що це лише дрібне свавілля, певні прояви невіри чи недовіри до Бога в дрібницях. Досвід, про який пише апостол Павло, про бажання добра і чинення зла, має кожен Божий слуга, кожен щирий християнин. Але ми маємо досвід не лише з людським безсиллям, але й з Божою любов’ю, яка прощає, а також з Божою силою, яка визволяє.
Бачимо навколо себе реальність гріха, реальність зла, в якій ніхто не може сумніватися. І все ж сьогодні є люди, які сугестивно кажуть: «Ніякого гріха немає. На все треба дивитися позитивно. Все гаразд. Все є одне і те ж. Немає жодної різниці між добром і злом. Тепер існує нова філософія трансгуманізму. Тепер інший час. Людина вже пішла вперед. Віра – це якесь мракобісся, вона нас не цікавить». Таке мислення – це повна демагогія, яка є плодом наперед розроблених програм, як психологічно маніпулювати людьми та професійно брехати. Тоді, коли скажете людям про реальність, що «це є чорне, а це біле», вони вже не вірять, начебто немає різниці. Сьогодні ЗМІ продукують колосальні брехні, а люди їм вірять! А це вказує на родовище зла в нутрі людини, яке любить брехню і ненавидить правду.
Але в глибині душі людина прагне свободи, прагне щастя, прагне тривалого щастя, а все-таки робить все для того, щоб заподіяти шкоду собі та іншим, щоб позбавити себе справжнього миру та щастя, а ще й жертвується задля того, щоб після смерті навіки опинитися у вогняному озері. Повний нерозум! А це спричиняє первородний гріх. Це таїнство. Не рік, а десятиліттями я спостерігаю, і не тільки спостерігаю, але й переживаю на собі цю духовну боротьбу, цю дію зла, якій ми всі підлягаємо. Пам’ятаймо: жодна політична система, жодна, не визволить людину від гріха.
У IV столітті святий Єронім у Вифлеємській печері, де народився наш Спаситель, перекладав Святе Письмо на шість мов. Він був справді мовним генієм. І не тільки генієм, але й систематичним працівником. Коли він закінчив свою грандіозну працю, то заснув і побачив сон. Ісус явився йому у Вифлеємській печері і сказав: «Що ти пожертвуєш Мені? Що віддаш Мені?» Єронім запропонував: «Я готовий віддати Тобі, Господи, свою ціложиттєву працю, свої труди, усі свої зусилля». Спаситель лише сумно подивився і сказав: «Цього не досить. Це мало». Єронім роздумував далі, він хвилювався, бо не знав, що міг би дати. Спаситель сказав: «Єроніме, віддай мені свій гріх, задля нього Я прийшов, щоб визволити тебе від нього, але ти повинен його дати». Це стосується кожного з нас. Ісус вже прийшов. Ісус народився у Вифлеємській печері і помер на Голгофському хресті. Ісус, Син Божий, Спаситель, не тільки взяв на Себе всі гріхи людства і справедливо заплатив за них, викупивши нас, але Він взяв на Себе і родовище зла, корінь гріха, цю «фабрику» гріха. Проте спасенним буде тільки той, хто прийме Господа нашого Ісуса Христа за свого Спасителя і Господа, хто віддасть Йому не тільки свої гріхи, тобто ті вироби, які вже бачимо, але й те невидиме родовище гріха і зла в нас, пов’язане з людською гордістю, богорівністю, емансипацією від Бога, з чимось диявольським. Первородний гріх, «стара людина» ‒ це дійсно насіння диявола.
Який вихід? Пізнаєте правду і правда визволить вас. Цією правдою є Ісус. Це не якась філософська чи психологічна система, вона не визволить людину. Це жива особа, Божий Син ‒ правдивий Бог і правдивий чоловік, люблячий Бог, який прийшов до нас з любові. Ми повинні все Йому віддати. Святе Письмо каже: «Так Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Єдинородного, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, а мав вічне життя». Ми повинні прийняти Господа Ісуса за свого Спасителя, прийняти Його закон, Його заповіді, Його Духа, і в Божому Дусі йти дорогою, якою є Він сам ‒ дорогою правди, дорогою життя.
Завантажити: Слово Патріарха Іллі: «Наш старий чоловік був і є розп’ятий з Христом» (Рим. 6,6) /І частина/
