Слово Патріарха Іллі про реальність смерті та Божого суду /1 частина/
Кожен з нас повинен рахуватися з реальністю смерті, тобто з неминучим, безповоротним переходом з часу до вічності, а також з реальністю Божого суду. Також потрібно замислитись над тим, що слідує після суду. Це третя реальність: вічне небо або вічне пекло. Існує ще четверта реальність, яка є лише у часі – Боже милосердя, яке, звичайно ж, пов’язане з зізнанням у гріху і зверненням до Ісуса.
Тепер зупинімось тільки на першій реальності: реальність смерті. Це питання стосується кожного: «Коли вона настане? Сьогодні, завтра, цього року?..» Людина не знає ні дня, ні години. Що каже Ісус? «Будьте готові, бо Син Чоловічий прийде тієї години, що про неї ви й не думаєте» (Мт. 24,44). Тобто смерть прийде, як злодій. «Чувайте!» (Мт. 25,13). «Будьте готові!» (Лк. 12,40). Чому ми повинні бути готовими? Бо відразу після смерті настає Божий суд. Людина вже ніколи не повернеться. Вона залишить відношення до людей, до речей, і безповоротно відійде. Коли настане смерть, дух відділиться від людського тіла. Тіло кладуть у труну і закопують у землю. Врешті з людини залишиться лише трохи пороху, як сказано в Біблії: «Ти є порох і повернешся в порох» (Бут. 3,19). Це реальність; до цього ми прямуємо.
Але це не все! Ми не є лише як тварини. В нас також є дух. Ми будемо стояти перед Божим судом. Що таке суд? Як відбувається людський суд? Людина стоїть перед суддею і її судять за якийсь злочин чи правопорушення. Цей суд є або справедливий, або несправедливий. Існують різні ступені покарання: штраф, тюрма чи навіть смерть.
Коли хтось іде до суду, то готується до нього. Там його запитують, він відповідає, доводить… Він здає звіт за певний період – але тільки за один. На суді йому скажуть: «Ви звинувачені в тому і в тому». А тоді він мусить детально відповісти: «Так було, а так не було, я там не був…». Він намагається оправдатися, замаскувати, якщо є якісь докази, просто викрутитися з проблеми. Приблизно так відбувається на суді. У кожному місті є обласні чи районні суди, де щодня проходить суд, адже люди постійно вчиняють правопорушення і злочини, за які їх судить світський суд. Це людський суд.
Яка різниця між людським і Божим судом? На людському можна обманювати, або він може бути несправедливим. Але яким є Божий суд? Згідно яких норм судиться людина? У Святому Письмі сказано: «За кожне пусте слово, яке скажуть люди, – дадуть відповідь судного дня за нього» (Мт. 12,36). Божий суд є глобальним, людина буде здавати звіт за ціле життя, а не лише за якийсь період; буде суджена за кожен день, за кожну годину. Все знято небесними камерами. Святе Письмо каже: «Нема нічого захованого, що б не стало явним…» (Лк. 8,17). Це означає, що людина буде суджена не лише за вчинки, які зробила, але буде суджена і за свої слова. Ісус сказав: «А Я кажу вам, що кожний, хто гнівається на брата свого, підпаде судові. Хто ж скаже братові: „Нікчема!” – той підпаде Верховному Судові. А хто скаже: „Дурень!” – той підпаде під вогонь пекельний» (Мт. 5,22). Тобто будемо суджені за слова, і чітко сказано, що й за пусті слова.
Ми також будемо суджені за те, як дивимось на інших, бо Ісус сказав: «А Я кажу вам, що кожний, хто дивиться на жінку з пожаданням, той вже вчинив перелюб з нею в своїм серці» (Мт. 5,28). А також додає, що будемо суджені і за згіршення, яке даємо: чи ходою, чи жестами, чи словами, чи мімікою… Ми будемо суджені за думки, тому що Бог знає і мислення людського серця, а також за почуття, які пов’язані з думками, за уяви і прагнення. Ми будемо суджені за гнів, а також, звісно ж, за лінивство, за сваволю, коли ми робили, можливо, і добро, але фальшиве, а не робили те, що мали робити. Ми будемо суджені за те, чи реалізували Боже слово, Божу волю, чи ми слухались Бога – тобто за послух віри. Ми навіть не зможемо виправдатись: «Я не зробив нічого поганого». Цього недостатньо. Ми будемо суджені за те, чи ми дійсно проповідували Боже слово, свідчили про Христа і про спасіння, яке є в Ньому. На Божому суді покажеться, чи ми хотіли спасати душі, чи були до них байдужі. Адже якщо ми байдужі до спасіння своєї душі, то ми байдужі і до інших. Але якщо ми боремося за спасіння своєї душі, то хочемо спасати й інших. Також ми будемо суджені за те, чи знайшли час на Бога і чи рахувалися з Ним у своєму житті. Одним словом, це буде комплексний суд – за кожне слово, за кожну думку, за кожне почуття, і повторюю: за ціле життя. Крім того, «нема нічого таємного, що б не відкрилося і не стало явним». Нічого! Людина нічого не затаїть, нічого не приховає, нічого не прикриє. Бога неможливо обманути. Всі маски будуть зірвані, вся наша брехня, обман і всі наміри будуть розкриті.
Ми будемо суджені двічі. Відразу після смерті нас чекає особистий суд, а наприкінці світу, коли Христос прийде вдруге, буде останній суд.
У церковних молитвах останній суд описується такими словами: «Коли прийдеш справедливий суд вчинити, Судде праведний, засівши на престолі Твоєї слави, страшна вогняна ріка принесе усіх перед Твій суд, щоб у присутності небесних хорів судити людей у страху, за все, що кожен вчинив… Книги розгорнуться, і будуть виявлені людські вчинки перед Твоїм невмолимим судом. І вся долина загомонить страшним скреготом та риданням, побачивши, як надармо плачуть усі грішники, осуджені справедливим судом Твоїм на вічні муки…» (Тріодь, М’ясопусна неділя).
Хто буде присутній на суді? Там будуть ангели, а також демони, які будуть свідчити проти нас. Усвідоммо собі: ми постійно під наглядом – кожен день, кожну годину… Хто з нас вистоїть?
Божий суд справедливий і глобальний. Але перед ним ще є життя в часі, коли людина може каятися. Після смерті це вже неможливо. Бог дає нам шанс. Боже слово каже: «Коли ходимо у світлі, як Він сам – у світлі, ми маємо спільність один з одним, і кров Ісуса Христа, Його Сина, нас очищує від усякого гріха» (І Ів.1,7). Але тут є умова: ходити у світлі. Що це означає? Це означає ходити у правді. Ісус каже: «Правда визволить вас» (Ів. 8,32). Наша гріхом порушена природа любить брехню, і ми самі перед собою це приховуємо. Тому лише «правда визволить нас». Ми повинні ходити у правді перед Богом, знаючи, що Він нас бачить і знає. Тому дійсно необхідно щодня здавати перед Ним звіт, відділятися від гріха і віддавати його Ісусові. Тоді Боже слово запевняє нас: «Якщо ми самі себе судимо, то вже не будемо суджені» (І Кор. 11,31).
Завантажити: Слово Патріарха Іллі про реальність смерті та Божого суду /1 частина/
