Слово Патріарха Іллі: «Наш старий чоловік був і є розп’ятий з Христом» (Рим. 6,6) ІІІ частина

Ісус дає нам обіцянку з умовою: «Коли ж ви в Мені перебуватимете і Мої слова у вас перебуватимуть, просіть тоді, чого лиш забажаєте, і воно здійсниться для вас». Але ми повинні просити не про якісь марності, дурниці, зайві матеріальні речі ‒ Божа людина ні про що таке не буде просити. Ми просимо за спасіння душ, за реалізацію пізнаної правди, за перемогу над силою зла, за порятунок навіть цілих народів. Так, ми повинні просити за душі, а передусім за свою. Ця місія сьогодні чекає кожного щирого християнина, насамперед монахів і монахинь. Люди, які посвятили себе Господу Ісусу Христу, мусять мати досвід боротьби проти зла в собі, проти самообману в собі. Тому потрібно, щоб насамперед Богупосвячені особи знали (але й усі християни, безперечно, повинні знати), як осягнути спасіння своєї душі та душ своїх ближніх. Цей шлях пізнання і досвіду з Божою силою, з Божою всемогутністю, пов’язаний з Христовим хрестом, який є центром усього християнства. «Ми проповідуємо Христа розп’ятого», ‒ взиває апостол Павло. Це Божа сила і Божа мудрість, а не людська сила і мудрість. Як ми повинні проповідувати Христа розп’ятого? Ми повинні дати Йому простір, щоб Він міг розіп’ясти в нас наше его, «стару людину». Божа сила, Божа благодать і Божа мудрість, які ведуть до спасіння, дочасного і вічного, діють через правдиво місіонерські душі, через душі, які проводять справжню євангелізацію, через душі, які самі перебувають на хресті з Христом. Багато людей теоретично все знають, але не реалізують, це для них лише мертва теорія. Їхнє християнське життя ‒ це лише академічний шлях, шлях теорій і релігійних фраз. Однак релігійні фрази та різноманітні теологічні формулювання нікого не спасуть. Сьогодні Церква не має духовної сили, тому що усунула зі свого центру Христовий хрест і пристосувалася до духа світу, а тим самим вигнала Святого Духа і прийняла духа світу. Тепер вона творить аджорнаменто зі світом і його злочинами, включаючи ЛГБТ, небезпечну та безглузду вакцинацію, ідолопоклонство Пачамамі та інші злочини.

Кожна місія, кожна євангелізація повинна мати духовний заряд, повинна починатися з молитви, без цього неможливо. Має бути армія людей, які взивають до Бога за світло і силу, за Божу силу, яка проявляється в Христовому хресті, в якому є перемога над гріхом і дияволом. Без молитви це неможливо. Потрібні молитовні сторожі, безперервна молитва, особиста молитва. Треба, щоб ревні душі приділяли Богові десятину часу в молитві; треба, щоб хоча б одну годину на день були перед Божим обличчям, зокрема, під Христовим хрестом, дивилися Ісусові в обличчя, в Його очі, і перебували у єдності з Ним. Навіть не обов’язково дивитися на якийсь намальований образ. Добре мати побожні образи, хрести, але як важко знайти такі хрести, які б надихали на молитву! І навіть якщо б ви знайшли найкращий образ, за деякий час він стане для вас звичним, буденним. Найкраще мати хрест, розіп’ятого Христа, викарбуваного у своїй душі, не намальованого, а прямо прийнятого, і з Ним говорити. Навіть не потрібно уявляти точні риси Його обличчя, але треба усвідомлювати, що Він мене бачить, що Він тут присутній.

Ісус каже, що кожен, хто залишається в Ньому та в Його Слові, отримає те, що просить. А ми прагнемо спасіння безсмертних душ. Що нам робити? Перебувати у Христі. Не лише увійти, а потім знову вийти, але потрібно перебувати. А якщо ми вийдемо з єдності з Ним, мусимо знову повернутися. Мусимо просто залишатися на тій дорозі, якою є сам Ісус. І хоча падаємо, як Ісус на Хресній дорозі, треба вставати і продовжувати нею йти. Хрест є знаком спасіння. У хресті Ісуса є наше спасіння, наша перемога над родовищем зла в нас, над «старою людиною» і сатаною. Якщо ми не приймемо Христовий хрест у своє життя, то не переможемо ні світу, ні диявола, ні гріха в нас. Хрест – це школа любові. Під хрестом навчимося розуміти глибоку суть Христової Євангелії. Там Святий Дух буде поступово вводити нас у Божі таїнства. Багато з них ми зможемо передати людям, але деякі будемо лише усвідомлювати і нам бракуватиме слів, щоб їх виразити, бо вони настільки складні, що коли людина почне передавати їх словами, то заплутається і лише безпорадно скаже: «Це не те, що Бог дав мені у внутрішньому видінні і що я усвідомлював як абсолютно чисту кришталеву воду. Те, що зараз кажу, це вже не те».

А так є і з цією правдою: «Ми знаємо, що наш старий чоловік був розп’ятий з Христом». Ви скажете: «А як нам пережити це ключове слово зі Святого Письма?». Ви можете роками молитися над цим словом, і не лише молитися, але можете до нього входити, з’єднуватися з ним, переживати його, а потім вам відкриються очі розуму, поступово відкриється вся ця правда, а також багато таїнств, пов’язаних з нею. Отож, як виразити те, що я при цій правді щодня переживаю у молитві?

Як саме пережити правду співрозп’яття з Христом

Коли я стараюся перебувати в цьому слові, що мій «старий чоловік» (і не тільки мій, але й наш) був розіп’ятий на Голготі, мені допомагає такий образ: хмара зла, темряви, отрута первородного гріха, яка увійшла в нашу природу, – вона наче б була витягнута хрестом і немов чорна куля оточує Ісусів хрест. Ісус ніби занурився в неї, взяв на Себе цей корінь гріха, який називають «старим чоловіком». Святе Письмо каже: «Знаємо, що наш старий чоловік БУВ розп’ятий». Це сталося в минулому – БУВ. Але він також Є розп’ятий, коли я біблійною вірою з’єднуюся з цим таїнством. На духовному рівні я лише в простоті приймаю Боже слово, яке вказує на дану реальність, і усвідомлюю те, що повільно подумки повторюю: «Старий чоловік» БУВ розп’ятий, і тепер, в цю секунду, Є розп’ятий в мені. Ісус розп’ятий в мені разом зі «старим чоловіком». Тепер справджується те слово РАЗОМ – тобто Ісус і «старий чоловік» – разом розп’яті, разом безсильні, в цю секунду. БУВ І Є: «старий чоловік» БУВ на Голготі, і тепер, через 2 000 років, є розп’ятий, паралізований, бо я стою вірою в цій правді, а Христос є той самий вчора, сьогодні і навіки. Він – Син Божий, і все, що Він зробив, діє вічно. Ісус заради мене, заради нас, добровільно дозволив прибити Себе до хреста. Йому вже не потрібно вдруге помирати. Він «був», але водночас «є» розп’ятий зі «старим чоловіком». Через віру я привласнюю цю реальність. Ісус пролив Свою кров на Голготі ‒ і ця кров, колись пролита, тепер духовно очищає мене від моїх гріхів, ‒ а те саме стосується і правди співрозп’яття. Коли я з вірою приймаю кров Христа, то прощаються мої гріхи ‒ це одна річ, а інша річ ‒ що я маю в собі ще й родовище зла, а щоб воно було паралізоване, необхідне друге таїнство ‒ Христовий хрест, безсильність хреста, співрозп’яття з Христом, що пов’язане з повною відданістю і підпорядкуванням Божій волі.

Отож найперше усвідомлю: «старий чоловік», родовище зла в нас, БУВ і Є розп’ятий. Найперше переживу, що він у мені розп’ятий ‒ не сам, але з Христом. Повторюю: «Ти, Ісусе, і я. Ти і я, розіп’яті. Наш «старий чоловік» розп’ятий, тобто мій і всіх нас». Той «старий чоловік» є один. Це один первородний гріх, одне родовище зла, яке є в кожній людині, у всіх людях, які сьогодні живуть на цій планеті, у всіх 8 мільярдах людей. Ми наче сполучені посудини. Яка це сила – увійти до цієї правди і з’єднатися з розп’ятим Ісусом! Він цього хоче! Яка це сила – з’єднатися з Ісусом і бути з Ним цю секунду у вірі, без сумнівів, повністю Йому відданий, повністю з’єднаний з Божим словом, з цією реальністю співрозп’яття. Тепер це справджується. «Старий чоловік» був співрозп’ятий на хресті, а також тепер є. Тепер нечинним стало гріховне тіло (Рим. 6,6). В цю секунду ніби зупинився час. А вершиною цього є місія, молитовна місія: (Співрозп’ятий) В МЕНІ І У ВАС. У вас! Це та духовна сила, коли невидима благодать Христового хреста струменить через тебе до душ, в яких панував «старий чоловік», тримаючи їх у неволі. У цю мить наче раптом настав вибух і «старий чоловік» став паралізований. В цей момент багато душ отримає світло, благодать для навернення – через твою віру, яка з’єднує тебе з Христом. В цю секунду помираючі отримають благодать і, можливо, в цю останню мить їхня душа буде спасенна, бо в цю мить поневолення темрявою і злом втратило силу. Через твою віру! Це справді місія молитви, коли приймаємо основу спасіння, реалізуємо той скарб, який був даний нам на хресті. ВІН БУВ (співрозп’ятий) І Є В МЕНІ ТА У ВАС. В цьому я непохитно стою у вірі. Тепер «старий чоловік» розп’ятий – в мені і у вас. Це є молитва віри, це є перебування в Христі, в Його слові, а також виконання умови «якщо перебуватимете в Мені». Тоді можемо просити. За що? За спасіння безсмертних душ, за свою родину, за свій народ, за всесвітню місію і навіть за цілий світ. «Просіть і одержите», ‒ каже Ісус. Постарайтеся хоча би 5 хвилин стояти в цій вірі. Це вимагає концентрації, ми не можемо бути розсіяними. Коли людина це спробує, то усвідомлює, яка це боротьба ‒ пережити теперішній момент у вірі, в Божому слові, в єдності з Богом. Така молитва, коли людина намагається виконати слово Ісуса: «Не могли ви і однієї години чувати зі Мною?» ‒ це духовна боротьба з розсіяннями, з марними думками, з усілякими планами, інспіраціями, мріями. Все це має іти геть! Ісус виразив умову вислухання наших прохань: «Якщо перебуватимете в Мені, а Мої слова у вас…». Тепер, в цю секунду, в цю мить я перебуваю в цьому слові: «Старий чоловік був і є розп’ятий з Христом». І знову до цього повертаюся, адже не витримаю бути повністю зосередженим на цьому, бо думки тікають деінде. Тому мушу знову в певному ритмі входити до цієї правди.

У цій духовній боротьбі дуже допомагає саме молитва мовами. Хоча й це важко назвати молитвою мовами. Там допомагає Святий Дух, як сказано в посланні до Римлян 8,26: «Ми навіть не знаємо, як і за що молитися, але Святий Дух заступається за нас стогонами невимовними». Отже, Святий Дух заступається за нас стогонами. Можна повторювати, наприклад, перше слово зі Святого Письма «бара», що означає «створив», або слово «мана» – тобто «хліб небесний», як каже сам Ісус: «Я ‒ хліб, що з неба зійшов». І ми можемо повторювати ці слова в певному ритмі, який допомагає знову входити до цього таїнства. Саме це слово не є якоюсь мантрою, це є чисте Боже слово, яке, наче несуча хвиля, веде до Божої присутності та допомагає перебувати в Божому слові, і через яке цими стогонами взиває Святий Дух. При цьому людина повністю розслабляється, але це не є якесь йогівське розслаблення чи дзен-медитація, яка з’єднує людей з цілком іншим світом, зі світом брехні та темряви. Навпаки, це є Христоцентрична молитва у Святому Дусі, квиління і взивання до Бога за спасіння душ, перебування в правді, в правдивій самокритиці, в довірі до Бога, у відданості, у вірі в Його всемогутність і любов. Це молитва, яка єднає, молитва єдності, яка, звичайно ж, передбачає і дорогу очищення, тобто передбачає покаяння, правдивість. З цим пов’язана і дорога просвітлення: Боже просвітлення приходить вже на початку або само по собі, або під час з’єднання. Отже, тут йдеться про дорогу очищення, просвітлення і з’єднання, як кажуть люди віри, монахи, святі, численні пустельники і мученики, які жили з віри і знали духовну боротьбу. І до них, насамперед, належить апостол народів св. Павло.

Люди прагнуть влади, кар’єри, вони хочуть бути важливими. Вони витрачають енергію, а «старий чоловік» водить їх за ніс. Хочеш бути важливим? Хочеш бути славним, і то навіки? Працюй для Ісуса, прийми Його у своє життя, борися за спасіння своєї душі. Це найбільший престиж. Нічого більше не можна зробити в житті. Це треба знати. Кожен щирий і витривалий послідовник Ісуса Христа, який щиро йде цією дорогою, отримає досвід з Божою силою, яка пов’язана з Христовим хрестом. Часто Бог показує її у малих речах, а також у великих. Свідченням цього є мученики, особливо перших століть. Їхні свідчення віри дуже гарно відображені в життєписах святих. Проте святість і досконалість може отримати будь-яка людина, там, де вона перебуває: чоловік чи жінка, священик чи монахиня, єпископ чи звичайна людина. Кожен покликаний до святості, кожен покликаний до вічної слави. Але умовою є покаяння, прийняття Христа і наслідування Його, тобто готовність прийняти Христовий хрест, в якому є програма спасіння, а не прагнення лише поверхневого успіху. Умова того, щоб відбулося духовне воскресіння Церкви – прийняти Христовий хрест, дійсно взивати до Бога, залучати людей до молитовних сторож, свідчити про молитву, підбадьорювати один одного. І Бог спасе нас, дасть нам потрібні ласки та охорону дочасного життя, але передусім дасть нам вічне життя.

Завантажити: Слово Патріарха Іллі: «Наш старий чоловік був і є розп’ятий з Христом» (Рим. 6,6) ІІІ частина