Слово Патріарха Іллі на свято Богоявлення
Сьогодні ми святкуємо свято Богоявлення. Ми пригадуємо, як Ісус прийшов на Йордан хреститися. Це було хрещення покаяння. Іван Хреститель часто з болем говорив правду тим, які приходили до нього. Фарисеям відкрито сказав, що вони гадюче поріддя, лицеміри…
Ісус 30 років жив у Назареті в скритості. Ніхто з людей не знав, що Він є Божим Сином. Аж коли Іван хрестив у Йордані, Він прийшов і став у ряди тих, які хотіли прийняти хрещення покаяння на відпущення гріхів. Там, на Йордані, всі визнавали гріхи. Ісус не мав ніякого гріха, а тому не мав з чого каятися, але зробив це заради нас. Дав нам приклад. Він став у чергу грішників і очікував хрещення. Іван Хреститель був просвічений Святим Духом і сказав: «Я негідний розв’язати ремінця взуття Твого. Це мені потрібно хреститися в Тебе, а Ти прийшов до мене». Ісус йому відповів: «Допусти це тепер; бо так треба виконати все, що Бог хоче». Тоді Іван вже не перечив Йому. Коли Ісус був охрещений, одразу ж вийшов з води, і ось відкрилось небо і Іван побачив Духа Божого, що спускався, як голуб, і спочив на Ньому. І з небес почувся голос: «Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав».
Ісус був охрещений, щоб дати нам приклад. Він є Дорога, Правда і Життя. Він, хоча сам є без гріха, дає нам приклад, щоб ми чинили покаяння. Суттю всього нашого життя має бути покаяння. Кожен день ми грішимо, не ходимо в Божій присутності, ми свавільники, не зупиняємося, не шукаємо Божу волю, діємо спонтанно… Ми мали б бути інструментами Божого Духа і виконувати Божу волю, як Ісус. Але ми потребуємо звільнення з рабства гріха, якому були піддані через первородний гріх. Ця сила гріха є в нас, тримає нашу душу в темряві, так що ми не усвідомлюємо Божих речей, і лише іноді нам відкривається небо і ми на коротку мить усвідомимо правди Божого слова.
Пригадую момент, коли я стояв біля могили свого батька. У той час я внутрішньо переживав: Ці люди так байдуже стоять, але ми всі ляжемо в могилу! Чому ми так отупіли? Чому не реалізуємо Боже слово? Одного разу і над нами буде два метри землі. Що ми хочемо в цьому світі? До труни і так не візьмемо жодної копійки. Чому ми такі немудрі? Чому воюємо між собою, чому? Ми не усвідомлюємо основного – що ми тут так коротко, що не знаємо ні дня, ні години. А тому маємо бути мудрими. Йдеться про вічність! Все тут, на землі, одного разу залишимо, але не зважаючи на це, ми живемо наче в якійсь темряві. Між нами є ворожнеча, маємо себежалі, ми наче в рабстві – але кого? Того, хто є брехуном і вбивцею. Чому ми настільки дурні? Нас тримає первородний гріх, ми наче за завісою, не бачимо світла і все обертаємо догори ногами. Це тому, що нам бракує дару Святого Духа і справжньої мудрості. Справжня мудрість рахується зі смертю і вічністю.
Щоб людина могла прозріти, потребує Святого Духа. А щоб Його прийняти, існує єдина умова – чинити покаяння. Покаяння означає героїчно стати до правди перед Богом, усвідомити, ким є я і Ким є Бог. Усвідомити, що Бог зробив для мене: заради мене став людиною, щоб дарувати мені життя. І на Йордані Він став в чергу, як грішник (хоч не є грішником), щоб дати мені приклад. Ми, люди, часто думаємо про себе, що є богами, або що ми безгрішні, як ангели. А це найбільша глупота. Щодня бачимо, що грішимо. Сам апостол Павло говорить: «Знаю бо, що не живе в мені, тобто в моїм тілі, добро; бо бажання добро творити є в мені, але виконати добро – то ні. Бо не роблю я добро, яке хочу, але чиню зло, якого не хочу» (Рим. 7,18-19). Чому? Тому що в мені є гріх, фабрика, яка працює в мені 24 години на добу. Людина або в думках осуджує інших, або вивищується, або критикує, або бунтується проти Бога… Це все є в кожному з нас. Тому ми повинні зупинитися: «Боже, прости мені цю думку, прости мені, що я тепер осудив свого брата, суд належить Тобі, а я автоматично осуджую. Якщо він кращий від мене, то я заздрю, а якщо гірший, то вивищуюся у своїй гордості і знову грішу…».
Що ми повинні робити? Покаяння! Ісус дав нам приклад. Коли каємося, приходить на нас Святий Дух і світло. І Іван побачив світло, яке було над Ісусом, і Бог відкрив йому, що Ісус є Богом: «Це Син Мій Улюблений». Якби ж цю ласку Бог дав теологам, які вчать про Ісуса, щоб усвідомили, що Він дійсно є Божим Сином. Вони про це говорять, але самі в це не вірять, не мають з Ним досвіду. Чому? Тому що не каються. Можуть проповідувати, навчати, можуть мати титули перед і після свого імені та писати метри книг, але все це даремно. Якщо людина не кається, все це не має сенсу. Каятися повинна кожна людина. Сам Ісус говорить: «Якщо не покаєтеся, всі загинете!» (Лк. 13,3).
А що таке покаяння? Покаяння – це стати до правди перед Богом і в правді усвідомити, що я є грішник, що в кожному з нас є отрута первородного гріха, який веде нас до самознищення – і це повільно, через брехню, лінивство, безбожність… Ми повинні постійно відрікатися цієї отрути, і знову та знову повертатися до правди – на дорогу правди. Покаяння – це дорога. Покаяння – це не ходити в волосяниці. Покаяння – це відвага і героїзм, стати до правди і признати: «Так, я згрішив, я зробив дурноту». Признати це перед Богом і людьми. І це найосновніша річ з усього Євангелія. Тоді приходить Святий Дух і вказує нам, що Ісус є з нами, що Ісус є в нас, і що ми повинні ходити в Божій присутності. Ходити в Божій присутності – це суть святості. Це означає усвідомлювати, що Бог бачить мене, і що всі мої вчинки, а також всі мої думки знімають небесні камери. Тому треба зупинитися і сказати: «Боже, це і це не було добре. Тобі це не подобається. Прости мені. Господи, помилуй мене грішного!» Це означає вчитися зі своїх помилок і мати постанову боротися з гріхом. І навіть якщо знову буду падати, рішуче постановлю знову і знову вставати. Це наче Хресна дорога. Нашим хрестом часто є наша природа зі всіма негативами, які є в нас. Ми повинні відважно взяти цей хрест і йти цією Хресною дорогою за Ісусом.
Коли Ісус був охрещений в Йордані, сповнився Святим Духом. Потім йде в пустелю і там диявол Його спокушає. 40 днів Ісус там молиться і постить, а потім повертається назад «повний сили», як каже слово Боже.
Чого сьогодні не вистачає християнам? Не маємо сили і могутності, щоб бути закваскою, бути світлом і сіллю для свого народу і для цього світу. Потребуємо Божої сили. Як її отримаємо? Боже слово дає нам відповідь: «Святий Дух зійде на вас… Коли на вас зійде Святий Дух, приймете силу, (динаміс), і будете Моїми свідками». Святий Дух дає нам Божу силу.
Як приходить Святий Дух? Через покаяння. Що апостол Петро сказав народу в день П’ятидесятниці? «Покайтесь, і отримаєте дар Святого Духа!» Це так просто! Слово Боже є правдою, воно дає нам життя, вічне життя. Але Ісус хоче, щоб ми не тільки слухати Боже слово, але й реалізували його. Якщо лише слухаємо його, але не реалізуємо, то не маємо жодної сили.
Якщо будемо каятися, Богоявлення відбудеться і в нашій душі. Бог буде діяти в нас. Ми повинні усвідомити, що тут, на землі, відбувається важка боротьба за кожну душу. Тому треба молитися і випросити, щоб настала духовна обнова, щоб наша Церква була зразком, моделлю покаяння і прийняття Ісуса. Ми повинні робити все, що можемо, щоб Ісус прийшов і щоб Святий Дух міг діяти в серцях. А це велике діло може початися від тебе! Ти можеш каятися, ти можеш правдиво ставати перед Божим обличчям, і також ти можеш здобути ласку для багатьох, щоб міцно вкоренилися в Христі і могли в будь-який момент сказати: «Все життя наше Христу Богові віддаймо». Щоб всі могли в будь-який момент засвідчити, що Ісус є нашим Господом і Богом, що хочемо, щоб Він царював і керував нашим життям, хочемо бути Його слугами, щоб коли прийде наша остання година, ми отримали нагороду від Того, Кому служимо.
В день Богоявлення треба, щоб кожен поставив собі запитання: Кому служу? Або Ісусу, або гріху. Якщо служу гріху і дияволу, диявол дасть мені свою нагороду. Стань перед Богом і скажи: «Господи, я ні в якому разі не хочу йти в пекло. Господи, тепер, в цей момент, я хочу дійсно в своєму серці чинити покаяння. Хочу, щоб сьогодні було Богоявлення і для мене, щоб Святий Дух дав мені світло, щоб і в сьогоднішній Епіклезі Святий Дух зійшов на мене так, як на принесені дари». Хай Святий Дух зійде на нас, адже ми – Містичне Тіло Христове. Кожен з нас відкуплений дорогоцінною кров’ю Христа, на кожному з нас є краплі Ісусової крові – такою ціною ми викуплені! Такі ми цінні в Божих очах. Тому хочемо належати Ісусові, хочемо йти за Ним, бо Він є Дорога, Правда і Життя.
І сьогодні Святий Дух сходить так, як колись. Ісус той самий вчора, сьогодні і навіки. Святий Дух хоче діяти, але і сьогодні тут є тільки одна умова: ПОКАЯННЯ. Правдиво стати перед Богом «Господи, я зробив це і це. Помилуй мене грішного». А це радимо і всім іншим: «Усвідом собі найбільший гріх у твоєму житті. Усвідом, що за всі твої гріхи Ісус помер на хресті. Визнай віру, відречися брехні, всіх єресей, духа світу, а тоді Святий Дух зійде до твоєї душі і буде діяти. Це дорога для кожної людини. Тільки вірою в Христа і Євангеліє будемо спасенні, іншого шляху немає.
Отож, просімо, щоб сьогодні Бог з’явився над всім нашим народом як Той, Хто є Єдиним Спасителем, як Той, Хто Єдиний дає нам вічне життя.
Завантажити: Слово Патріарха Іллі на свято Богоявлення
