Слово Патріарха Іллі: Думка про небо є для нас мотивацією до боротьби, до витривалості та вірності нашому Господу Ісусу Христу
Ісус у день перед Своєю смертю сказав: «Я йду приготувати вам місце (у небі)» (Ів. 14,2). Ісус зарезервував нам місце у небі, у Божій славі. Якби хтось сказав тобі, що ти успадкував прекрасний дім десь в горах, на природі, ти хотів би побачити це місце, цей дар, який тобі хтось дав. А ти маєш приготоване місце в небі! Ми повинні думати про те, що є вгорі, і усвідомлювати, що тут ми лише паломники. Ми нічого не принесли на цей світ і нічого зі собою не заберемо. Наша батьківщина є в небі. Тут колись все втратимо, і відношення до людей та речей. Життя дуже коротке, це період випробування.
Нам потрібно прийняти Божу любов, прийняти спасіння, дане нам в Ісусі Христі. В Ньому приймаємо вічне життя. А також ми повинні прийняти Його слово. Бог нам його дає. Хто його з вірою читає, того воно перемінює. Його автором, а також інтерпретатором, є Дух Божий, Дух Святий. Не історично-критичні теологи, які інтерпретують Святе Письмо так, що людина втратить віру. Їхні інтерпретації є на високому теологічному рівні, але по суті за ними є дух атеїзму, дух смерті. «Я знаю, Кому повірив», ‒ взиває апостол Павло (2 Тим. 1,12). І ми також повинні знати, що у Христі маємо все. І навіть якщо б ми усе втратили, то якщо маємо Його, можемо нічого не боятися. Він є з нами, як сказав: «Ось Я з вами по всі дні аж до кінця віку!» (Мт. 28,20). Так, Ісус є з тобою по всі дні твого життя. Тільки ти будь з Ним через живу віру, і матимеш досвід.
Для того, хто прийняв Ісуса, хто ходить з Ним і має з Ним досвід, дія Божої сили та Ісусове воскресіння є чимось таким очевидним, як дихання повітрям, без якого не можемо жити. Апостол Павло каже: «Чи живемо, чи вмираємо, ми належимо Господу!» (Рим. 14,8) – Господу, який помер, воскрес і вознісся на небо у Свою славу.
Вознесіння Христа є вершиною відкупительного діла. Звернімо увагу на цитату з послання до Ефесян 2,6: «Разом з Ним нас воскресив і разом з Ним посадив на небесних місцях у Христі Ісусі». Христове вознесіння є образом і запорукою нашого власного прийняття до неба. І не тільки це: ми духовно беремо участь у цьому таїнстві.
Інший переклад цієї цитати зі Святого Письма звучить: «І разом з Ним воскресив нас, і разом з Ним посадовив на небі у Христі Ісусі». «У Христі Ісусі» означає нашу духовну єдність із Христом як з Головою. Ми є Містичним Тілом Христовим, а Він ‒ Головою. Ісус сказав, що йде приготувати нам місце у небі. Ми мали б рахуватися з цим. Коли прийде якесь випробування чи терпіння, треба сказати: «Це тут закінчиться, наша батьківщина є в небі!» Як каже один чеський поет: «З обіймів Бога, звідки ми вийшли, в обійми Божі повернемось знову. Хто ж би тремтів і боявся би цього?».
Під час Літургії священик закликає віруючих: «Вгору піднесім серця!» А вони відповідають: «Піднесли до Господа!» Але як це застосувати у повсякденному житті? Коли прийдуть найважчі випробування і страждання, звернімо погляд туди, де є наш дім, де ми зустрінемося лицем у лице з Ісусом, з нашою небесною Матір’ю і з нашими найдорожчими, де зустрінемося з усіма святими, які вели добру боротьбу віри. Це передусім апостоли, пророки, мученики та ісповідники, які жили з віри і є для нас великим прикладом сміливих борців. Це також духи праведників, які вже переживають вічну славу у Божому світлі. Нехай і для нас думка про небо завжди буде мотивацією до боротьби, витривалості та вірності нашому Господу Ісусу Христу.
