Слово на Різдвяні свята 2024
«Тими днями вийшов наказ від кесаря Августа, щоб переписати всю землю».
Август, римський кесар, справжнє ім’я якого Гай Октавій, народився 63 року до Р.Х. і прожив ще 14 років після народження Христа. У 44 році до Р.Х. став провідною фігурою в боротьбі за владу над Римською державою і 31 року до Р.Х. переміг свого головного суперника Марка Антонія. Таким чином став самодержцем. 27 року до Р.Х. сенат дав йому почесне звання «Август», тобто благородний, священний. Він також впливав на долю Палестини та юдеїв. Підтвердив царство і владу Ірода, який став важливим знаряддям його політики як опора Римської імперії на Сході.
Перший перепис населення відбувався тоді, коли Сирією правив Квіріній. І у мале містечко Назарет прибув верхи на коні імператорський посланець, засурмив у ріг, і коли всі назаряни збіглися до нього, витягнув сувій і прочитав указ імператора Августа. На Йосифа налягла немала турбота. Перед Богом він відповідав за Пресвяту Діву та ще ненароджене Дитя, про яке ангел сповістив йому, що це Божий Син, обіцяний Спаситель. Він усвідомив, яка довга дорога чекає їх в цю зимову пору. Хоча в Палестині немає морозу чи снігу, проте є сезон дощів і холоду, коли дороги в багатьох місцях перетворюються на болото. Зі смутком він повернувся до свого убогого дому і з болем сповістив Пресвятій Діві наказ римського імператора, а опісля додав: «У цей час нам доведеться йти пішки до Вифлеєму, бо звідти походить наш рід».
Як Пресвята Діва сприйняла цю звістку? Не нарікала і не зажурилась, а з довірою піднесла свої думки до Бога і знову сказала своє «так» – «Хай буде воля Твоя». Коли Йосиф побачив на Її обличчі великий мир, думки, які обтяжували його, раптом зникли. Він більше не запитував, як зазвичай запитує більшість людей у таких ситуаціях: «Чому саме тепер, взимку, коли настає час народження дитини? Хіба це не могло бути раніше чи пізніше? Чому саме зараз?». Він трохи помовчав, а потім з усмішкою додав: «Добре, що в нас вдома є ослик, він полегшить нам дорогу». Тоді почали готувати все, що потрібно було взяти з собою. У своєму скромному житті мали небагато, лише найнеобхідніше.
Наступного дня рано-вранці вирушили з Галилеї, з міста Назарету, до Юдеї, до міста Давидового, що зветься Вифлеєм. Пречисту Діву Марію кликало до Вифлеєму натхнення з небес. Вона згадала пророцтво Міхея, яке часто чула в храмі, що Месія народиться у Вифлеємі. І на перепис Вона ішла як та, що походила з роду Давида.
З галилейського Назарету до юдейського Вифлеєму було близько 100 кілометрів. А Вифлеєм знаходився ще близько двох годин пішого шляху за Єрусалимом. Для Марії в такому стані, тісно перед народженням дитини, піша подорож або час від часу їзда на осляті була пов’язана з багатьма труднощами. Періодично дув холодний вітер, тож буквально кожен метр цієї дороги був пов’язаний з жертвою. Крім того, впродовж трьох ночей потрібно було шукати притулок для ночівлі. Виникає запитання, що у цій важкій ситуації могло прийти на думку святому Йосифу, якого Бог раніше уві сні попередив, щоб не боявся прийняти Марію, бо те, що з Неї народиться, то Божий Син. Святий Йосиф був опікуном Діви Марії. Перед суспільством мав виступати так, як передбачав Закон, бо жінці, яка народила дитину як незаміжня мати, загрожувало каменування. Неможливо було пояснити людям таїнство, що це надзвичайний виняток, дія Святого Духа і народження Спасителя, Божого Сина. Хоча Йосиф прийняв Божу волю, все ж таки, коли бачив вітер, болото й інші труднощі, на нього знову налягали думки: «Боже, чому мусимо подорожувати саме зараз?». А так трапляється і в нашому житті. Бог допускає певні ситуації, які ми в той час не розуміємо, тому й кажемо: «Господи, чому саме зараз? Чому саме я? Чому прийшло це терпіння? Якби це було раніше чи пізніше, я б це спокійно прийняв». Лише через деякий час Бог відкриває нам Свій задум.
А що в цьому випробуванні переживала Діва Марія, яка найбільше з усіх людей була сповнена Божої благодаті? Вона була і є благодатною. Звичайно, Вона знову згадувала духовний досвід, який пережила дев’ять місяців тому в убогому домі в Назареті. Тоді Вона чувала на молитві. Яскраве світло осяяло Її, Вона злякалася і побачила перед собою духовну істоту, Божого ангела. Глибоко в серці зберігала кожне слово, сказане ангелом Гавриїлом: «Радуйся, благодатна, Господь з Тобою». Тоді Вона стривожилась цими словами і роздумувала, що мало б означати це привітання. Ангел продовжував: «Не бійся, Маріє, Ти знайшла ласку в Бога. Ось Ти зачнеш і народиш Сина, і даси Йому ім’я Ісус. Він буде великим і Сином Всевишнього назветься». Тоді Вона не розуміла, як це може статися, адже Вона не знала мужа. Та отримала відповідь: «Дух Святий зійде на Тебе, і сила Всевишнього отінить Тебе, тому й Святе, що народиться, буде Син Божий». Марія покірно схилила голову і віддано сказала: «Ось я, раба Господня, хай мені станеться по слову твоєму». Ангел від Неї відійшов, але Святий Дух торкнувся Її своєю всемогутністю. В цей момент відбулося найбільше чудо в усьому ділі творіння – Слово стало Тілом. Всемогутній Бог, друга Божа Особа, взяла на Себе людську природу. Таїнство, яке подивляють Божі ангели! Таїнство, яке стало згіршенням для гордих ангелів, і вони повстали проти Бога. Таїнство найвищої Божої любові! Бог вирішив прийняти на Себе людську природу, щоб визволити нас з рабства гріха. Здійснення цього таїнства провіщали пророки. На це чекав весь народ, але в своїх фальшивих мріях уявляв Спасителя як політичного визволителя. Первісне ясне слово, що Він визволить людство з рабства гріха, з найжорстокішого рабства, з рабства, яке переходить на кожного нащадка Адама, сучасники вже не розуміли. Лише деякі люди, сповнені благодаті, відкрилися Божому світлу. Бог втрутився Своєю всемогутністю, а тоді, вже за природним законом, через дев’ять місяців мав народитися Спаситель як беззахисне немовля. Марії було дано усвідомити глибину цього таїнства, до якого Вона вже була готова, будучи у надзвичайний спосіб збереженою від первородного гріха, який лежав на всьому людстві.
Пророк Ісая провістив: «Ось Діва зачне, і породить Сина, і дадуть Йому ім’я Еммануїл, що означає „З нами Бог”» (Іс. 7,14). Марія усвідомлювала, що це давнє пророцтво Ісаї стосується Її. Вона вже знала від священників з храму, що Месія, Спаситель, буде мужем болю, який зазнає найтяжчих страждань і принижень заради спасіння людей. В думках вже чула слова пророцтва: «Його обличчя було таке знівечене, що не був подібний на людину… Зневажений, останній між людьми, чоловік болів, що зазнав недуги; немов людина, що перед нею обличчя закривають… Він же був поранений за гріхи наші… Його ранами ми оздоровлені. Він упокорявся і не розтуляв своїх уст, немов ягня, яке ведуть на заріз» (Іс. 52-53). Коли ці слова виринали Марії в думках, Вона тихо повторювала: «Я – Господня раба, хай мені станеться по слову твоєму».
З чотирьох років Марія виховувалася в Єрусалимському храмі. Поблизу Єрусалиму, в селі Айн-Карім, жила її тітка Єлисавета з чоловіком Захарією, який був священником і час від часу відправляв службу в Єрусалимському храмі. Тому іноді вони відвідували Її. Там, у храмі, Вона навчалась зі Святого Письма: знала і про царя Давида, історію його життя, а також вивчала слова пророків. Під час подорожі Вона розуміла, що зараз відбувається те, що кілька років тому чула з уст священників, які пояснювали Святе Письмо, що саме у Вифлеємі має народитися Спаситель світу. Знову в Її вухах лунали слова ангела: «Він буде великий і Сином Всевишнього назветься».
Також Марія згадала, як дев’ять місяців тому поспішала з Назарету в Єрусалим до своєї тітки Єлисавети, щоб розділити з нею свою радість. Адже коли ангел відвідав Її, то сказав: «Твоя родичка Єлисавета у своїй старості зачала Сина, і оце шостий місяць тій, що її звуть неплідною». І тоді ангел додав: «Бо у Бога немає нічого неможливого».
Серед труднощів, пов’язаних з довгою подорожжю, Вона була сповнена глибокого спокою і великої радості з того, що Бог дарував людству Месію, Спасителя, який врятує його від гріха і відкриє браму вічного царства кожному, хто увірує в Нього.
Коли вони нарешті прибули до Вифлеєму, сподівалися після важкої подорожі відпочити у родичів Йосифа. Однак для них не знайшлося місця ні в його родини, ні в заїзді. Все було зайнято, скрізь було повно народу. Тоді Йосиф, який походив з Вифлеєму і знав його околиці, згадав про одну печеру, в якій були ясла з сіном для худоби. Туди прибули ці двоє убогих і на перший погляд незначних людей, з якими, однак, Бог мав Свій чудовий план в історії спасіння. Пресвята Богородиця тієї ночі в покинутій печері народила Сина. Загорнула Його в пелени і поклала в ясла.
А в тім краю були пастухи, що перебували в чистім полі та вночі стояли на сторожі коло своїх отар. Аж ось ангел Господній їм з’явився і слава Господня їх осіяла й великий страх огорнув їх. Ангел же сказав їм: «Не бійтесь, бо я звіщаю вам велику радість, що буде радістю всього народу: Сьогодні народився вам у місті Давидовім Спаситель, він же Христос Господь. І ось вам знак: ви знайдете Дитя сповите, що лежатиме в яслах». І вмить пристала до ангела велика сила небесного війська, що хвалила Бога й промовляла: «Слава на висотах Богу й на землі мир людям благовоління!». І коли ангели знялись від них на небо, пастухи один до одного заговорили: «Ходім лишень до Вифлеєму та подивімся на ту подію, що Господь об’явив нам». І пішли вони притьмом і знайшли Марію, Йосифа й Дитятко, що лежало в яслах. Побачивши Його, вони розповіли, що їм було сказано про це хлоп’ятко; і всі, хто чув їх, дивувались тому, що пастухи їм оповідали. Марія ж пильно зберігала все це, роздумуючи в своїм серці (Лк. 2, 8-19).
Хай же це радісне різдвяне «Слава!»: «Слава на висотах Богу й на землі мир людям благовоління!», зазвучить і в сьогоднішній важкий час. Віримо, що знову тільки Бог врятує нас. Він єдиний Спаситель. І Він може врятувати нас не тільки від смерті дочасної, але й від смерті вічної. Тому слова: «Сьогодні вам народився Спаситель» стосуються кожного з нас. Сьогодні і тобі народився Спаситель, твій Ізбавитель, Той, Хто дає тобі життя дочасне і життя вічне. Скажи Йому тепер: «Приймаю Тебе, Господи Ісусе, за свого Господа і Спасителя. Ти ніколи не залишиш мене. Довіряю Тобі. Ти є той найбільший дар – дар Небесного Отця».
Ти прийняв Ісуса, отож і тебе стосується: «Тим, які Його прийняли, дав владу стати дітьми Божими». Ти – Божа дитина, спадкоємець Божого Царства. Ти маєш Сина Божого, маєш вічне життя, і це причина до найбільшої і справжньої радості!
Христос Рождається!
Завантажити: Слово на Різдвяні свята 2024
