Роздуми над посланням до Рим. 7,16-19
Апостол Павло сам на собі розкриває реальність закону гріха. Тут йдеться про психологічний тиск, який св. Павла і кожного з нас змушує чинити зло, якого не хочемо. Апостол вказує, що причиною цього є гріх, який живе в мені. Апостол вказує, що добро, якого хочу, в мені не живе. Це якась несправедливість.
Що робити для того, щоб гріх був паралізований, і щоб добро могло в мені жити і закорінитися?
Питання добра і зла поєднане з Божою справедливістю, Божим судом, а в кінцевому результаті, вічною славою в небі або вічною погибеллю в пеклі. Ми своїми власними силами не можемо робити добро, яке б забезпечило нам вічне життя. З питанням трагічного спадку від прародичів пов’язаний прояв Божої любові в особі Божого Сина Ісуса Христа. Він взяв на Себе нашу людську природу, окрім гріха. На хресті Він справедливо заплатив за всі гріхи людства. Але користає з цього прощення гріхів лише той, хто кається і приймає втілену Божу любов. Нею є Ісус Христос і поєднане з Ним вічне життя. Він взяв на Себе людську природу і як Бог воскрес. Тоді Він обіцяв послати і послав нам Святого Духа. Все, що зробив для нас Ісус потрібно вірою приймати і реалізовувати. Як? Не власними силами, але вірою, такою, яка поєднує нас з Ісусом через правдиве навернення, покаяння і наслідування Христа. В Христі гріх є переможений. Через віру ми приймаємо Божу справедливість у Христі. Ця Божа справедливість щодо нас, – тих, які прийняли Христа, – є милосердям. Прийняти Божу справедливість означає прийняти прощення всіх гріхів через Христа. Це є основна правда спасительної віри. Правда, що стосується нашого звільнення з рабства гріха, також поєднана з Христом і з Божою ласкою, яка нам дана через Святого Духа. Вірш з Рим.8,1-2 нам звіщає: «Нема, отже, тепер ніякого засуду для тих, що в Христі Ісусі, бо закон Духа, що дає життя в Христі Ісусі, визволив тебе від закону гріха і смерті». Гал. 5,1: «Христос нас визволив на те, щоб ми були свобідні. Тож стійте і під кормигу рабства не піддавайтеся знову». Таїнство справжнього звільнення і перебування в процесі життєвої боротьби на шляху до свободи поєднане з внутрішнім умиранням, що означає зрікатися своєї власної волі і приймати в послусі Божу волю до даних ситуацій. Без внутрішньої молитви це неможливо. Тут діє християнський досвід: «Хто добре молиться, той добре живе».
Завантажити: Роздуми над посланням до Рим. 7,16-19
