«Навіть якби всі Тебе відреклися, то я – ні»
Після того, як Ісус на останній вечері говорив про любов, Симон запитав Його: «Господи, куди Ти йдеш?» А що сказав Ісус? Він відповів: «Куди Я йду, ти тепер не можеш іти. Але потім будеш Мене наслідувати». Петро на кінець сказав: «І своє життя покладу за Тебе». «Поправді кажу тобі, ‒ мовить Ісус, ‒ перш ніж заспіває півень, ти тричі відречешся Мене». Що переживав Петро, коли Ісус це йому сказав? Здивовано казав собі: «Що це говорить про мене? Як відречуся? Я ж готовий навіть пожертвувати життям. І якби всі відреклися, то не я». Петро, мабуть, сумно дивився на Господа Ісуса: «Господи, за кого Ти мене вважаєш? Я тебе зраджу? Ніколи! Я ‒ ніколи!» Петро думав щиро, але не знав, що є таке родовище зла ‒ первородний гріх в нас, який приховано проявляється і який може відмаскувати тільки покірна людина, отримуючи один удар за іншим, один ляпас справа, а другий зліва. А тоді навчиться справжньої покори, якщо здатна це приймати і не затвердіє в ненависті, себежалі або бунті проти Бога. Тоді в такій правдивій покорі людина вже не надіється на себе, але цілковито довіряє Богу. Однак не достатньо викрити родовище гріха і зради в нас. Також мусимо постійно від нього відділятися і приймати визволення, яке є тільки в Ісусі, в Його хресті, в співрозп’ятті з Ним.
Завантажити: «Навіть якби всі Тебе відреклися, то я – ні»
