Ми повинні робити вчинки для вічності
Ми повинні робити вчинки для вічності, робити їх разом з Ісусом. Бути з Ним – це має вартість для вічності, інакше все даремно. Людина хоче бачити ефект, результат, хоче похвали. А часто немає жодної похвали, тільки биття, переслідування, ніякого ефекту – здається, що це лише витрачена енергія, втрачений час. Можеш сказати: «Добре, це так, але я, Господи, діяв у вірі». І тоді це має вартість для вічності, а плоди побачимо згодом. Найбільша криза християн сьогодні полягає в тому, що коли вони не навчені як правильно спрацьовувати ту чи іншу ситуацію, то потім втікають з поля бою, все покидають і відпадають, бо не навчилися таїнства хреста: дякувати Богові і робити кроки віри. Ніхто їх цього не навчив. Священики говорили їм тільки фрази про любов.
«У мені перебувайте – а Я у вас! Як неспроможна гілка сама з себе плоду принести, якщо не перебуватиме вона на виноградині, ось так і ви, якщо не перебуватимете в Мені». Отож, щоб принести плоди, які несуть благословення для нас, для інших людей і для нашого оточення, ми повинні бути з’єднані з Ісусом. Для християнина головне: «Де є Ісус?». Це головне. Прикладом може бути мати Анжеліка, монахиня з Америки, яка мала телестудію для місій, в яку вклала дуже багато грошей. Але стався нещасний випадок і все почало горіти. Однак мати Анжеліку в цей важкий момент цікавила тільки одна річ. Не втрачені гроші, не знищена місія, але де є Євхаристійний Ісус, Який був присутній в каплиці цієї споруди. Вона постійно повторювала питання: «Де Ісус? Де Ісус?», аж поки не прийшла сестра, яка тримала в руках Дарохранительницю з Євхаристією. Або інший приклад: Коли святого Ігнатія запитали, що б він робив, якби зліквідували чин, заснований ним, він відповів: «Потребував би чверть години молитви перед Кивотом, а потім сказав би: „Господи, приймаю!”»
Людина має бути вільною. Часто ми щось будуємо, а диявол це за нами руйнує. Але Господь знову дасть щось інше, тому не можемо бути в смутках, ми повинні прославляти Господа. Це є основне: Бути з Ісусом, призивати Його Ім’я. В годину смерті, коли перебуватимемо в терпіннях, в темряві, нічого іншого не зможемо робити. Фізично помирати будемо тільки один раз, але помирати духовно можемо щодня – обновляти це таїнство Хрещення. Треба бути з Христом, переживати Літургію, перемінення, жити новим життям з Христом розп’ятим і воскреслим, переживати П’ятидесятницю.
Завантажити: Ми повинні робити вчинки для вічності
