Кардинал Мюллер ‒ єретик /5 частина/
20.04.2020
В) Коріння німецької теології, на якому ґрунтуються погляди Мюллера
Начебто правовірна догматика німецького професора Мюллера з Мюнхена, якого у 2002 році підвищили на єпископа, а потім на кардинала і префекта Конгрегації віровчення, є не правовірною, а єретичною. Те, що у своїх книгах він згадує також багато католицьких істин, не робить його католиком, оскільки, заперечуючи реальність воскресіння Христа в тілі, як ми вказали в попередніх розділах, він скасував сам фундамент віри. Тому всі його побожні фрази є лише беззмістовними кліше. Він говорить про Бога, в якого не вірить.
Також необхідно знати, з якого духовно отруйного коріння походить ця німецька теологія та які плоди вона принесла для Німеччини і для Церкви.
Підґрунтям цієї теології є дух гордості та невіри німецьких філософів ХVІІІ-ХХ століть з їхньою надлюдиною. Плодом є фашизм і марксизм, а у сфері теології ‒ єресі. Німецькі теологічні спекулянти не мають ані крихти покори та спасительної віри, а до того ж, не мають нічого спільного зі справжнім духовним життям у Христі. В їхніх псевдодуховних лабораторіях також була вирощена марксистська теологія т.зв. визволення, яку трансплантували зокрема в Південній Америці. Їхнім отруйним плодом є ІІ Ватиканський Собор, т.зв. постсоборний дух та німецький синодальний шлях з діючим кард. Марксом і його легалізацією «шлюбів» содомітів та бергольїзм із Пачамамою. Найбрутальнішим зловживанням папським авторитетом стала інтронізація демона Пачамами, ліквідація об’єктивних моральних норм і Божих законів та відкрите пропагування аморальності. Бергольйо цілує ноги транссексуалам, схвалює збочене сексуальне виховання для деморалізації навіть малих дітей (в літаку з Панами), а останніми синодами він зловжив для церковної легалізації ЛГБТК та запровадження т.зв. супроводу гомосексуальних осіб Церквою. Крім того, він прикриває гомосексуальну мережу на найвищих місцях у Церкві та стверджує, що Католицька Церква повинна вибачитися перед содомітами.
Німецька теологія не захищає правди віри від єресей, але навпаки, публічно та приховано просуває їх, особливо двозначними поняттями та пишномовною карколомною псевдотеологічною лексикою. Найгірше, що за цією лексикою є справді диявольська гординя і підступно закладена невіра. Вже в семінарії вона отруює в зародку прості душі, яких Господь покликав у Свій виноградник. Студентам теології систематично промивають мізки духом німецького історично-критичного методу (forgeschichtliche methode). Їм втовкмачується в голову мультикультуралізм ІІ Ватиканського Собору, їх отруюють духовною гординею садукейства та фарисейства. Через невіру і єресі покликані Богом душі стають агентами та розповсюджувачами смертоносної інфекції всередині Церкви. Згодом з-поміж них обирають єпископів та кардиналів.
Лексика, яку використовує німецька псевдотеологія з кард. Мюллером, апріорі не дозволяє прийняти прості правди віри, за якими стоїть глибоке Боже таїнство. Бог відкриває їх малим, а не хитрунам із духом цього світу (Мт. 11). Вже півстоліття тому духівник чеської семінарії означив це так: «Німецька теологія ‒ це розтин трупів. На противагу цьому, православна теологія має пошану до Божого таїнства, з якого живе».
Які плоди німецьких Раннерів, Бультманів, Трутвінів, Дрюверманнів ‒ і кардинала Маркса з його пропагандою гомошлюбів? Найзапекліший атеїст крутить пальцем біля скроні над легалізацією аморальності німецькою Церквою. Але кард. Маркс лише допомагає Бергольйо перевести Католицьку Церкву у псевдоцеркву Нью Ейдж, яка поклоняється поганським ідолам, а передовсім Пачамамі Бергольйо. Це все ‒ конкретні плоди німецької теології та духа людської гордості. Фальшиві німецькі пророки в овечій шкірі насправді є хижими вовками.
Догматика Мюллера на 900 сторінках презентується як правовірне вчення. Вона була опублікована багатьма мовами та багатьма виданнями. Але трагедія полягає в тому, що вона не є правовірною, але єретичною! Святий Павло з цією книгою вчинив би аналогічно, як з книгами в Ефесі, які опинилися у вогні (Ді. 19,19).
Німецькі псевдопророки систематично ставлять під сумнів правду Христового воскресіння.
В. Трутвін безглуздо говорить про воскресіння Христа: «Воскресіння… неможливо довести жодним науковим методом, воно підтверджується лише достовірністю свідків… Але перші свідки не пережили (момент) воскресіння». А на завершення додає: «А саме це є наша пасхальна віра». Це особлива психологічна маніпуляція та єретичний маневр. Перед тим Трутвін стверджує, що головним джерелом правди є для нас свідки, але відразу ж каже, що вони не пережили момент Воскресіння. Те саме, хоча й в іншій формі, робить кард. Мюллер. Цим переносить правду Воскресіння у сферу байок і робить все християнство несерйозним. Але це подібний абсурд, як коли б у лікарні вночі помер пацієнт, але ми стверджували б: «Його смерть не може бути науково доведена, оскільки в момент смерті ніхто не був присутній, камера, якої там не було, цього не зафіксувала. Отож ті, які вранці знайшли його мертвим, не є гідними довір’я свідками». Тобто неправда, що він мертвий! З такої дурниці висміється навіть мала дитина, але німецька «наукова» теологія постійно продукує такі дурниці. На твердження Трутвіна про те, що «воскресіння… неможливо довести жодним науковим методом», відповідають і експерти-миряни:
Лорд Дарлінг, колишній головний суддя Англії: «На користь Воскресіння існує таке море переконливих доказів, що всі без винятку розумні присяжні у світі повинні були б винести рішення, що подія Воскресіння є правдивою».
Проф. Томас Арнольд з Оксфорду: «Я не знаю жодного факту з історії людства, який для неупередженого слідчого підтверджений більш повно і кращими різнобічними доказами, ніж те, що Христос помер і знову воскрес!».
Плоди німецької т.зв. теології найбільш явними є сьогодні. Йдеться про заперечення усіх основних правд віри та всіх моральних норм і просування «шлюбів» содомітів у храмах.
Теологи типу Трутвіна та Мюллера могли створити такі підступні єресі лише тому, що зовсім не живуть духовним життям. Тобто вони духовно мертві. Але як же вони хочуть передавати духовне життя та вести до нього інших? А якщо не хочуть вести до духовного життя, а лише хочуть розвивати абсурдні двозначні та прямо єретичні плутанини, то який сенс має така патологічна теологія? Це так, якби той, хто не є лікарем, отримав би посаду, на якій визначає, як повинен діяти хірург-фахівець при складній операції мозку. Так і ці самовпевнені духовні невігласи, які ігнорують справжнє покаяння, духовне життя та наслідування Христа, не мають нічого спільного зі справжніми духовними фахівцями ‒ зі святими. І все ж ці єретичні дилетанти заповзялися «пояснювати» основні християнські правди. Результат ‒ масове духовне отруєння та відпад від християнства! Їхнє теологічне блювотиння руйнує віру і призводить до апостазії.
Єретичне бундючне мудрування нікому не дає сили боротися з гріхом і бути готовим віддати життя за Христа. Ці релігійні обманщики цитують Святе Письмо, але в тому ж дусі, що й диявол у пустелі. Це бацилоносії, які поширюють смертельну інфекцію ‒ брехуни, які мають імунітет проти правди та відмовляються дотримуватися карантину від брехні. Це апологети невіри, що навчають єресей. Вони не є людьми молитви, покаяння, вони не мають ніякого досвіду з живим Богом, а тільки зловживають християнською термінологією. Це духовні гробарі, мертві, які ховають мертвих.
Одним з тих, які поширюють смерть, є, наприклад, і архиєпископ Цолліч. У 2009 році він на сам Великдень заявив по телебаченню, що Христос не помер за наші гріхи, а лише зі солідарності з терплячими. Ніхто в цілій Церкві не покарав його за це ‒ а це ознака того, в якому стані перебувають католицькі теологи та ієрархи. Вони йдуть в лінії пристосування до збоченого світу відповідно до лінії II Ватиканського Собору та його аджорнаменто.
З коріння цієї отруйної теології повстав і кард. Мюллер, він не відділився від неї. Про це свідчить і його начебто правовірна догматика. Бергольйо звільнив його з посади префекта Конгрегації віровчення не тому, що як професійний апологет він би захищав чистоту віри, але тому, що він не хотів прикривати гомо-мережу в Церкві. Нехай це йому зарахується. Нехай за це Господь дасть йому ласку відділитися від єретичної теології та пережити справжнє навернення ‒ подібно, як учениця Р. Бультмана, проф. д-р Ета Ліннеман. Після свого навернення в 1978 році вона заявила: «Категорично вважаю за сміття все, що я викладала і написала аж до того часу, коли віддала своє життя Ісусові! Я відкинула свої книги і всі статті в журналах та збірниках. А що з того ще мала у себе в помешканні, власноручно викинула у сміття і щиро прошу вас: якщо маєте щось із цього у своїй бібліотеці, зробіть те саме». Крім того, вона написала критичну книгу «Оригінал чи підробка», в якій викрила весь обман атеїстичного історично-критичного методу та німецької єретичної теології.
+ Ілля
Патріарх Візантійського Вселенського Патріархату
+ Методій, ЧСВВр + Тимотей, ЧСВВр
єпископи-секретарі
о. Вацлав о. Давид
Завантажити: Кардинал Мюллер ‒ єретик /5 частина/ (20.04.2020)
