Кардинал Мюллер ‒ єретик /4 частина: Єресі про пекло, про Діву Марію, про чуда і про натхнення Святого Письма/
20.04.2020
Пекло
Висловлювання кард. Мюллера про пекло суперечать Святому Письму і всій Традиції.
Вчення Церкви про пекло наступне:
Собори, від Константинопольського до Тридентського, засудили єресь апокатастазису. Ця єресь, яка заперечує вічність пекла, виникла на основі платонівської філософії. Єресь, що ставить під сумнів пекло, Мюллер не висловлює прямо, але просовує її замасковано так, щоб кожен сам автоматично її вивів.
Вчення Церкви базується на фундаменті чіткого слова нашого Спасителя, який на багатьох місцях у Святому Письмі наполегливо перестерігає від вічних мук у пеклі: «І одні підуть у життя вічне, а інші ‒ у вічний вогонь та вічні муки» (пор. Мт. 25), «де їхній черв’як не вмирає, і вогонь не згасає» (Мр. 9,48).
Вчення Церкви однозначне: Пекло ‒ це місце та стан, і воно є вічне. Так стверджує Святе Письмо, Отці Церкви і церковні Собори. Це місце відлучення від Бога, пов’язане з великим стражданням, і воно є вічним. До пекла йде той, хто помирає в стані тяжкого гріха.
«Треба говорити про пекло, щоб ми не потрапили в нього» (св. Іван Золотоустий).
«В богонатхненному Писанні існує багато висловів про вічні муки в пеклі. Однак хитрість диявола полягає в тому, що багато людей забувають про стільки ясних слів Господа і придумують якийсь кінець покарання, щоб мати більше сміливості грішити» (св. Василій Великий).
«Якщо тебе розпалює вогонь тілесної похоті, то постав проти нього пекельний вогонь ‒ і вогонь твоєї пожадливості раптом згасне та зникне» (св. Іван Золотоустий).
Цитата Мюллера: «Так само, як небо не є посмертною утопією, так і пекло не є місцем загробних мук, де помста відкинутого коханця вибухне всією шкалою його жорстокості».
Відповідь: Мюллер висміює Господа Ісуса як відкинутого коханця, помста якого вибухне всією шкалою його жорстокості. Це грубе богохульство, яке повинно психологічно викликати відкинення існування справедливого покарання. Мюллер з самого початку використовує маніпуляцію, коли каже правду на початку речення, а продовжує його брехнею. Небо ‒ це не посмертна утопія. Небо ‒ це реальність. Але так само реальністю є і пекло, тобто посмертні муки.
Цитата: «І наступні, жахливі мазки пензля додає до картини повна відсутність найменшого натяку на надію, що колись буде можливість залишити це леговище страждань».
Відповідь: Мюллер навмисно використовує насмішливе формулювання «жахливі мазки пензля», щоб маніпулятивно підвести до прийняття єресі, що той, хто думає, що в пеклі вже немає жодної надії, помиляється. Іншими словами, він стверджує єресь, що пекло не є вічне.
Своєю догматикою Мюллер не пояснює вчення Святого Письма і Традиції, але заперечує їх і свідомо вводить студентів теології і читачів-мирян до сумнівів та єресей. Цим ставить під загрозу їхнє спасіння.
Слово Ісуса ясне: Одні підуть у життя вічне, а інші ‒ на вічні муки. Святий Василій додає: «Одне і друге є вічним». Це чітке слово Святого Письма і Традиції.
Цитата: «Не існує пекла в паралельному розумінні до існування неба».
Відповідь: Паралель існує, бо обоє вічні.
Цитата: «Пекло ‒ це самокомунікація, яка прийшла в Христі, але зустрічається в деяких людей у формі відкинення».
Відповідь: Мюллер висловлює богохульство і використовує вкрай заплутаний вираз, з якого кожен може зробити який хоче висновок. На противагу цьому, правда полягає в тому, що умовою спасіння є покаяння, яке походить зі зв’язку з Христом. Хто відкидає цей зв’язок, опиняється в пеклі. Мюллер вигадав собі якусь самокомунікацію у Христі, а тим фактично заперечує і самого Христа, і реальність нашого спасіння.
Цитата: «Пекло ‒ це абсурд, неприйняття того, що прийнято».
Відповідь: Ісус каже: «Хай буде ваше слово: „так, так; ні, ні”, – а що більше цього, те від лихого». На противагу цьому, Мюллер перекручує поняття і спонукає до сумніву в основних правдах Євангелія з метою, щоб ніхто не боявся пекла і щоб кожен потрапив до нього.
Цитата: «…всі люди можуть сподіватися, що в попелі їхнього життя запалиться іскра любові, яку Бог може перетворити на великий вогонь».
Відповідь: Цим неясним твердженням Мюллер висловлює велику єресь, якою каже, що ніхто не піде в пекло. Мудруючи про якусь іскру любові в попелі життя, він створює враження, що зло не буде покаране, ані добро не буде винагороджене ‒ а це єресь.
Слово Боже чітко говорить: «Одні підуть у життя вічне, а інші ‒ на вічні муки» (Мт. 25,46). Одне і друге є вічним.
Чуда
Цитата: «Так звані „природні чуда”, такі як утихомирення бурі на морі (Мр. 4,35-41) та ходіння Ісуса по воді (Мр. 6,45-52), а також історії про воскресіння мертвих (Мр. 5,21-43; Лк. 7,11-17; Ів. 11,1-44) були створені євангелистами з точки зору воскресіння Ісуса Отцем».
Відповідь: Мюллер згадує про воскресіння дочки Яіра (Мр. 5,21-43), воскресіння юнака з Наїну (Лк. 7,11-17) та воскресіння Лазаря (Ів. 11,1-44). Він каже, що ці т.зв. історії були створені євангелистами з точки зору воскресіння Ісуса Отцем. Це заперечення натхнення Святого Письма та всіх свідчень, які підтверджують Божество Христа! До того ж, Мюллер заперечує і реальне воскресіння Ісуса, стверджуючи на іншому місці, що воно відбулося лише у свідомості апостолів. Подібно і євангельські події про тих, яких Христос воскресив, Мюллер називає «історіями», які, за його словами, не є історичними фактами, а лише вигадками.
Єресі, що заперечують дівицтво Пречистої Діви Марії
Цитата: «На відношення Марії до Ісуса, навіть під час народження, треба дивитися з точки зору есхатологічного спасіння…».
Відповідь: Яка мета цієї фрази? Про це дізнаємося в наступному реченні:
Цитата: «Таким чином, зміст висловлення віри не стосується фізіологічно та емпірично перевірених соматичних деталей».
Відповідь: Це явна єресь, яка заперечує догму віри, що Діва Марія, яка є кехарітомене ‒ повна благодаті (Лк. 1,28), не перестала бути дівою при народженні. У вступі та висновку Мюллер загортає цю єресь у заплутану фразу про «есхатологічне спасіння». З цієї фрази кожен може додумувати, що хоче.
Цитата: «При будь-якій теологічній інтерпретації позбавлення Марії „болю” при народженні Спасителя ми повинні враховувати, що Марія йшла Хресною дорогою (Лк. 2,35; Ів. 19,25)».
Відповідь: Мюллер маніпулює, стверджуючи, що оскільки Діва Марія страждала на Хресній дорозі, тому зазнала страждань і при народженні. Це груба маніпуляція. Пологи звичайної жінки та народження Діви Марії не можна ставити на один рівень. Жінка народжує природним способом природну людину, тоді як Діва Марія надприродним способом зачала і породила Сина Божого. І в цьому різниця! Це таїнство, яке ми в покорі приймаємо вірою, а не гордим розумом. Цим Мюллер заперечує догму про дівицтво Марії. Вчення Церкви каже: Марія була дівою перед народженням, під час народження і після народження. Це таїнство пов’язане з надприродним зачаттям Божого Сина. Таким чином Мюллер ставить під сумнів і надприродне зачаття Божого Сина. Цим нападає на основне таїнство нашого спасіння.
Цитата: «З Марією християнська духовність розпізнає в кожному народженні, прийнятому жінкою у вірі, переживання спасіння, яке прийшло наприкінці віків».
Відповідь: Після першого гріха Єві було сказано, що народжуватиме в болях. Але Пресвята Богородиця була наперед збережена від первородного гріха завдяки Христовим заслугам (догма Церкви). Вона не має природи Єви, тому на Ній не лежить прокляття, яке Єва стягла на себе і на своїх нащадків. Ставити Божу Матір та надзвичайне народження Божого Сина на один рівень з кожною жінкою ‒ це приниження, богохульство, маніпуляція та єресь.
Заперечення натхнення Святого Письма
На декількох сторінках Мюллер зі своєю єретичною лексикою та єретичним духом ставить під сумнів натхнення Святого Письма, як це робить уся ця єретична школа. З такими передумовами є лише питанням часу запровадження гендерної ідеології в Церкві як чогось абсолютно нормального та легального. Заперечуючи натхнення Святого Письма, можна заперечити всі моральні Заповіді та все надприродне, що є у Біблії, і дивитися на мораль як на щось культурне, а не як на Божий закон. Цим Мюллер заперечує також гріхи, необхідність покаяння та спасіння в Христі, і взагалі розрізнення між добром і злом. Цей дух походить зі соборного аджорнаменто. Якщо Мюллер сьогодні виступив проти Пачамами, то це з його боку непослідовно. Адже своєю єретичною догматикою він підготував шлях для цього ідолопоклонницького жесту Бергольйо!
Висновок:
Дух, який є за Євангелієм, веде до вічного життя, а дух, який є за догматикою Мюллера, веде до вічної погибелі.
+ Ілля
Патріарх Візантійського Вселенського Патріархату
+ Методій, ЧСВВр + Тимотей, ЧСВВр
єпископи-секретарі
о. Вацлав о. Давид
