BВП: Яке майбутнє теології Бергольйо?
19. 12. 2024
9-10 грудня у Ватикані відбувся Міжнародний конгрес про майбутнє теології, організований Дикастерією культури та освіти. Це абсурд, що Дикастерія культури вирішує майбутнє теології.
У чому сенс і мета теології? Вона має забезпечити пізнання основних істин, необхідних для спасіння. Догматика пояснює і захищає правовірне вчення. Моральна теологія пояснює моральні принципи, закладені в Божих заповідях, і самі Божі заповіді. Як догматика, так і моральна теологія залежать від натхненого Божого слова. Частиною теології є і апологія, тобто захист віри та захист Божих заповідей. Теологія пов’язана з боротьбою проти єресей, які підривають основи нашого спасіння, а також з боротьбою проти духа світу. Центром теології є відкупительна смерть Ісуса Христа, Сина Божого, за наші гріхи та Його історичне і реальне воскресіння. Щоб ці глибокі істини, дані нам у Святому Письмі, були правдиво пояснені, недостатньо знати Святе Письмо лише зовнішньо. Відповідно до Традиції апостолів і святих отців, необхідно усвідомлювати справжній зміст Святого Письма, а не перекручувати його, як це робить особливо після Собору історико-критичний метод у теології, який є частиною модернізму і відкрив двері цій єресі в середину Церкви. Його нинішній метастаз, який розбуявся через єретичну гіперактивність Франциска Бергольйо, є лише наслідком і свідченням цього. Єретичну теологію слід називати справжнім іменем. Вже майже 60 років вона отруює всі теологічні школи і є недоторканною, оскільки посилається на II Ватиканський Собор. З цього випливає, що II Ватиканський Собор, хоч і використовував багато правовірних термінів і тверджень, був єретичним за своєю суттю. Він відкрив двері пан-єресі модернізму і водночас поганству через синкретизм.
Правовірну теологію можуть реформувати лише правовірні особи, які, окрім того, мають відзначатися святістю життя. Це означає, що мусять знати принципи духовної боротьби не тільки з гріхом, але й із силами темряви. Для цього мусять черпати світло і пізнання від Бога в молитві, бо йдеться про щось надприродне у своїй суті, а якраз це історико-критичний метод усунув з центру християнства. Шлях правдивої реформи та відродження Церкви є прямою протилежністю шляху Бергольйо, який став останнім цвяхом у труну.
У священній теології відзначилися такі Отці Церкви, як св. Василій, св. Григорій Богослов, св. Григорій Ніський, св. Августин, св. Єронім, а пізніше св. Тома Аквінський, св. Бонавентура та інші святі. Єретики, аморальні люди чи демонопоклонники ні в якому разі не можуть бути справжніми правовірними теологами. Вони є єресіологами, і наслідки їх діяльності катастрофічні. На жаль, це вже ціла армія німецьких теологів, до яких після Собору належали Карл і Гуго Ранери, Ганс Кюнг, Ойген Древерман та інші. Ця німецька теологія принесла згубні плоди в самій Німеччині і відкрила двері до т.зв. креативності, яку тепер пропагує Бергольйо. Там, де фундаментом є єресі, немає ні живого Бога, ні забезпеченого спасіння. Там панує божок людського его з легалізацією гріха та його благословенням.
Неможливо говорити про справжню теологію, якщо Бергольйо 1.11.2023 р. в «Ad Theologiam promovendam» виступив з аксіомою зміни парадигм, додавши, що все, що суперечить тому, що він вирішив, є недійсним. Цим руйнує основні фундаменти Католицької Церкви. Руйнуючи фундаменти віри, він може посилатися на II Ватиканський Собор і на документ «Nostra aetate», прикриваючись пошаною до культури інших народів. Насправді це відступництво і бунт проти Бога.
Говорити на цій фальшивій основі про теологію майбутнього – це означає робити з правовірних католиків дурнів.
Цитата Бергольйо: «„Де”, „як” і „чому” теологія. Запитуємо: теологіє, де ти? З ким ти ідеш? Що робиш для людства?».
Коментар: Модернізм з його т.зв. науковим підходом до Святого Письма насправді заперечує все надприродне в Біблії. Також ставить під сумнів чудеса Христа, Його відкупительну смерть, історичне воскресіння і взагалі божественне натхнення Святого Письма. Святий Пій X називав модернізм стічною ямою всіх єресей. Але ці єресі ожили через ІІ Ватиканський Собор і плоди цієї отруйної теології можна чітко побачити на Бергольйо. Тут треба каятися, треба змінити мислення – від єресей до правовір’я, від невірства до віри в Христа і Його Євангеліє. Проф. Ліннеман, учениця Р. Бультмана, після свого навернення у 1978 році написала: «Божих дітей, охочих ревно служити Богові, одне покоління за іншим, ми „переводили через вогонь” і жертвували цьому молохові атеїстичної теології. В результаті маємо покоління спокушених спокусників. Коли вже нарешті навернемось і покинемо це ідолослужіння?! … Кожен, хто піде цією дорогою безбожності, у своїх рішеннях вже не вільний. Це демонські сили, під тиском яких опиниться кожен, хто стане на цю дорогу».
Христового учня, який залишається вірним Христу та Його Євангелію, світ буде ненавидіти. А Бергольйо, навпаки, створює нерозривну єдність з духом світу і крім того вносить цього духа в серце Церкви. Наслідком є духовна смерть. Трагедія полягає в тому, що наступники апостолів, єпископи, цього зовсім не бачать.
Цитата Бергольйо: «…чи теологічна спадщина минулого може все ще промовляти до викликів сьогодення та допомогти нам уявити майбутнє?».
Коментар: 1 листопада 2023 року Бергольйо видав єретичне motu proprio «Ad theologiam promovendam», в якому запровадив принцип зміни парадигм, тобто ліквідації теологічної спадщини минулого. У ньому конкретно зазначив: «Теологічна рефлексія покликана до повороту, до зміни парадигм, до сміливої культурної революції». Наприкінці написав: «Наказую, щоб все, що я постановив у цьому апостольському листі motu proprio, мало стабільну і тривалу цінність, незважаючи на все, що цьому б суперечило». Цим він радикально виступив проти Духа правди, який є автором Святого Письма і пронизує всю Традицію Церкви. Процес зміни парадигм – це поступова ліквідація Католицької Церкви в самій її суті, тому неважко уявити майбутнє.
Цитата Бергольйо: «Тут мені спадає на думку епізод із Другої книги царів. Під час відбудови храму в Єрусалимі з’явився текст… Тож цар вирішив передати його жінці Хулді, яка одразу зрозуміла його значення та допомогла групі вчених, що складалась з самих чоловіків, зрозуміти його».
Коментар: Але Бергольйо приховує суть цього Божого слова: «Так говорить Господь: Ось Я наведу зло на це місце та на його мешканців, згідно з усіма словами книги, яку читав цар Юди. Бо вони покинули Мене і кадили іншим богам, зневажаючи Мене всім цим…». Парадокс полягає в тому, що Бергольйо зовсім не звертає уваги на покарання за ідолопоклонство, яке сам чинить. Він інтронізував демона Пачамаму у Ватикані (2019), посвятився сатані в Канаді та вносить поганські практики та духа поганства у Святу Літургію, прикладом чого є Літургія майя. Цим накликає Божу кару на Церкву і народи. Цитатою зі Святого Письма він лише зловживає для пропаганди висвячення жінок.
Що стосується жінок у Церкві, то не тільки в Старому, але й у Новому Завіті згадано про пророчиць, наприклад пророчицю Анну або чотирьох дочок диякона Филипа. Деякі святі жінки посмертно отримали звання Учительки Церкви, як, наприклад, св. Катерина Сієнська, св. Тереза Авільська та ін. Але святі жінки мають в Церкві своє власне завдання. Проте Бергольйо йдеться не про святих жінок, а про створення хаосу, а тому він руйнує церковну традицію.
Учительський уряд в Церкві було довірено апостолам і їхнім наступникам, одночасно із звершенням таїнств.
Цитата Бергольйо: «Є речі, які розуміють лише жінки… Суто чоловіча теологія є неповною теологією…».
Коментар: Щодо теології, то сюди відносяться слова апостола: «Навчати жінці я не дозволяю» (1 Тим. 2,12), тому вона не може займати учительський уряд. Може навчати катехизму, як це є в практиці Церкви, але навіть святі жінки, які були пророчицями або Учительками Церкви, завжди підпорядковувалися вчительському уряду, який Ісус довірив апостолам та їхнім наступникам. Найближчими днями Бергольйо хоче запровадити висвячення дияконис, священниць, а згодом і єпископок, щоб потім вони могли бути і папесами. Це шлях до руйнування Церкви зсередини. «Не Адам був зведений, а жінка, будучи зведена, згрішила» (1 Тим. 2,14).
Цитата Бергольйо: «Бажання таке: щоб теологія допомогла переосмислити, як слід думати».
Коментар: Усі вже бачать, як Бергольйо переосмислює думання. Святе Письмо кваліфікує содомію як гидоту, катехизм – як гріх, що кличе про помсту до неба, але Бергольйо узаконює і благословляє цей гріх. Цим заперечує Святе Письмо і всю християнську традицію. Це яскравий приклад переосмислення думання.
Цитата Бергольйо: «…стиснений, замкнутий і посередній спосіб мислення навряд чи здатний породити креативність і сміливість».
Коментар: Це приклад маніпуляції Бергольйо. Він заздалегідь висміє кожного, хто виступить за незмінне правовірне вчення, що забезпечує спасіння. Здоровий і критичний розум, який називає гріх гріхом, він затаврував, як «стиснений, замкнутий і посередній спосіб мислення». Цим фактично затаврував усіх Отців і Вчителів Церкви, а також всіх святих як нездатних до креативності і сміливості. Але під терміном «креативність» приховується нескінченна балаканина і найрізноманітніші єресі, хаос, беззаконня, церковна легалізація аморальності ЛГБТК тощо. Під терміном «сміливість» ховається відмова від совісті, розуму і страху Божого та стрибок стрімголов в безодню вічного засудження.
Бергольйо висміює правовірну теологію, стверджуючи, що вона перетворюється на ідеологію. Про тих, які її проповідують, каже, що вони «зводять її до однієї ідеї, яку, наче папуги, нав’язливо і цілеспрямовано повторюють». Однак саме це стосується Бергольйо, який перетворив теологію на єресіологію і, наче папуга, постійно нав’язливо повторює, що необхідно приймати т.зв. біженців і вітати в Церкві ЛГБТК-осіб та прислухатися до них.
Цитата Бергольйо: «Наглядно адаптуйте свої навчальні програми так, щоб теологія була доступною для всіх».
Коментар: Під фразою про теологію, яка має бути доступною для всіх, знову ховається легалізація гріха содомії та проповідування антипокаяння Бергольйо. У такому випадку навчальні програми базуватимуться вже не на Святому Письмі та Традиції, а на нових парадигмах Бергольйо, які суперечать основним істинам віри. Тому католики, які не відділяться від Бергольйо, йдуть разом з ним синодальним шляхом апостазії до вічної загибелі. Рятівне рішення полягає в тому, щоб вийти з берголіанського Вавилону.
+ Ілля
Патріарх Візантійського Вселенського (Католицького) Патріархату
+ Методій, ЧСВВр + Тимотей, ЧСВВр
єпископи-секретарі
Завантажити: BВП: Яке майбутнє теології Бергольйо? (19. 12. 2024)
