Як побачу кров, мину вас» (Вих. 12,13)
Згадаймо подію, коли ізраїльтяни мали вийти з єгипетського рабства, і коли Господь карав єгиптян десятьма карами. Остання кара була найважчою. Мойсей сказав Божому люду, що вони повинні заколоти пасхального агнця, і що його кров’ю мають помазати одвірки своїх домів. І дійсно, цієї фатальної страшної ночі ангел-губитель пройшов усім Єгиптом і в домах усіх єгиптяни померли первородні сини, первородні тварини – все первородне. На Єгипет впала Божа кара, але всі ізраїльтяни були збережені і врятовані, ніхто не був покараний. Чому? Чи ці ізраїльтяни не були такими ж грішниками, як єгиптяни? Були, але Бог дивився тільки на одну річ – на кров. Де була кров, там було життя, де крові не було, там впала Божа кара. Це надзвичайно промовистий знак, прообраз Непорочного Агнця, який помер за нас на Голготі. Дійсно, ми повинні бути захищені кров’ю Христа. Небесний Отець вже не дивиться на тебе як на грішника, якщо ти захищений цією кров’ю, але дивиться на тебе, як на свою дитину – свою улюблену дитину. Вже не дивиться поглядом справедливості, але дивиться на тебе поглядом любові. Однак тут має бути одна річ – кров, Кров Непорочного Агнця, Ісуса Христа. У книзі Виходу написано: «Як побачу кров, пройду повз вас, і не впаде на вас кара» (Вих. 12,13).
