„Я дам вам нове серце” (Єз. 36,26)
Що таке Нове Серце? Господи, як довго я усвідомлював реальність нового серця вірою, а тепер так радо передав би цей скарб словами. Однак все, що напишу, це не те, що має бути. Викреслюю, переписую, шліфую, щоб це мало літературну форму, але та правда від цього ще більше вмирає…
– Господи, що, властиво, є серце? Що таке серце кам’яне, а що таке серце нове?
– Чому запитуєш? На це не відповідається логікою. Вірою прийми і будеш мати. Люди не питаються, що таке життя. Вони просто його мають і живуть. Вони не розуміють, що таке фізичне життя, а ще менше можуть зрозуміти життя Духа. Не питайся, не роздумуй, але зроби те, що зробив розкаяний розбійник. Він повірив, прийняв таїнство. І учень під хрестом вчинив подібно. Аж коли приймеш, тоді почнеш потрохи розуміти. Необхідно зробити перший крок віри і жодна логіка не може його замінити. А роздумування і досліджування є правильними лиш до тієї міри, наскільки допомагають повірити і схилитися перед таїнствами. „Прославляю Тебе, Отче, що Ти втаїв це від мудрих та обачних, а відкрив немовляткам”. Не йдеться про те, щоб постійно видумувати в теології щось нове, адже тут на землі йде боротьба на життя і на смерть. Йдеться про спасіння чи погибель багатьох. Якщо теологи роздрібнюють Божі правди так, що відводять людину від особистого контакту з живим Богом, то така їхня діяльність є щонайменше шкідлива. Тому користуйся духовними інформаціями лише настільки, наскільки це веде тебе до простоти. І настільки їх відкидай, наскільки вони відводять тебе від убогості духа, молитви і внутрішнього стишення. Не став умову, що хочеш дізнатися, що таке нове серце, але прийми його вже тепер. Це є Моя воля: „Дам вам нове серце” (Єз. 36,26). Або приймеш, або відкинеш. „Прийшов до своїх (власних), а свої (власні) Його не прийняли…” (Ів. 1,11). Прийняття цього таїнства – це необхідна умова для того, щоб воно стало тілом і в тобі!
Якщо маємо жити життям перемоги, необхідно вірою прийняти чотири таїнства. Ці чотири правди були нам дані вже при Св. Хрещенні, лише потрібно їх особисто прийняти, схилитися перед ними і дозволити їм в собі діяти. Є різниця – щось отримати і щось прийняти. Можу щось отримати, але можу це і не прийняти – тоді це не моє. Ці чотири правди такі:
1) новий Дух;
2) нове серце;
3) померти разом з Христом;
4) разом з Ним воскреснути.
До таїнства необхідно поступово вводити. Введення в таїнство – це введення у Христове життя, у глибше з’єднання з Ним: Він мусить рости, а я – маліти. „Серце нове і чисте створи в мені, Господи” (Пс. 50,12). „Дам вам нове серце і нового духа…” „Дам вам одне серце…” (Єз. 11,19). „Громада вірних мала одне серце і одну душу” (Ді. 4,32).
Бог каже: Дам вам!
– Чому? Я того не розумію!
– Зрозумієш пізніше. Те серце Я дав тобі вже на Голготі. Духа дав тобі на П’ятидесятницю, одне і друге в Єрусалимі. А що ти? Мусиш найперше прийняти, а потім в тому залишатися, поглиблювати і з того жити. Ходити у вірі, ходити в Дусі, ходити в новому серці, перебувати в ньому – в ньому є Бог. Старе серце через свою пожадливість прив’язується до творінь, а Бога відкидає. Будь-яку марність ставить на перше місце замість Бога. Вміє знайти час на все, лише не на Бога. Вміє прагнути марноти, тільки не Бога. «Дам вам…» – людям, не ангелам.
– Що таке нове серце? Не знаю. Для чого його потребую, не знаю. Ані не відчуваю потреби його мати. Я спокійний у своїй тупості та духовній сліпоті.
– Я, Господь, дам! Це знову ж таїнство, яке потрібно прийняти: не розумом, не відчуттями, але вірою. Віра має бути закорінена в послусі Божому слову. „Святий Дух, що Його Бог дав тим, хто слухняний Йому” (Ді. 5,32). Павло також пише римлянам, „щоб збудували послух у вірі між усіма народами” (Рим.1,5). Ной отримав обітницю порятунку, однак вона була пов’язана з будуванням ковчегу, а у Авраама успадкування обіцяної землі залежало від виконання наказу: „Вийди з твоєї батьківщини, від друзів твоїх” (пор. Бут. 12,1). Тільки через те, що обоє послухалися – прийняли обітницю. Всього лиш акт послуху.
Був один старий чоловік. Він жив побожно і бездоганно. Одного дня Бог йому об’явив, що знищить ціле людство, і тільки його хоче врятувати. Але при одній умові: він мусів збудувати корабель-ковчег і до нього переселитися. Той чоловік зробив усе точно так, як Бог йому сказав. Прийшов потоп, люди загинули, тільки той чоловік і його сім’я залишилися живими. Він був врятований. Послухався Бога і був врятований. Чи міг би врятуватися, якщо б не зробив те, що Бог йому сказав? Ні. Однак він послухав Бога і був врятований. Чи ти вже думав над цим з’єднуючим „і”? Тут йдеться про послух, але не тільки про нього – йдеться про щось, що для Ноя було дуже важливим: про його порятунок.
Завантажити: „Я дам вам нове серце” (Єз. 36,26)
