ВВП: Рятівне рішення для Африки – патріархат /2 частина/
8. 12. 2024
29 листопада 2024 р. кардинал Бесунгу провів семінар для Католицької Церкви у всій Африці на тему «Формування синодального майбутнього Церкви в Африці».
Щоб правильно зрозуміти промову Бесунгу, спочатку необхідно з’ясувати основні поняття і мету, яку він має, а також засоби, які використовує.
1) Чим насправді є Синодальний шлях? Це шлях відступництва, відкидання основних правд спасіння та просовування содомії ЛГБТК у формі т.зв. пасторації.
2) Хто такий Бергольйо? Бергольйо – це недійсний папа, тобто узурпатор. Найтяжчими єресями, які руйнують основи віри і моралі, він накликав на себе багаторазову екскомуніку latae sententiae. За проповідування содомського антиєвангелія на нього впала Божа анатема, виключення з Церкви і прокляття (Гал. 1, 8-9). У 2022 році він також провокативно посвятився сатані в Канаді. Згідно з наукою Церкви, вираженою в догматичній буллі «Cum ex apostolatus officio», і згідно зі свідченням отців і вчителів Церкви, той, хто виключив себе з Церкви, не може бути її главою, і ніхто не сміє його слухати і підпорядковуватися йому. Бергольйо показав себе явним архиєретиком. Можна довести, що він був ним ще до того, як обійняв найвищу посаду. Тому багато теологів роблять висновок, що його обрання було недійсним.
3) Хто такий Бесунгу? Фрідолін Амбонго Бесунгу належить до дев’яти найближчих співпрацівників фальшивого папи Бергольйо, які впроваджують т.зв. синодальний шлях, основною програмою якого є просування содомії ЛГБТК. За цю діяльність Бесунгу накликав на себе найважчу церковну кару, екскомуніку latae sententiae, і водночас найтяжчу Божу кару, анатему, за проповідування содомського антиєвангелія, тобто за апостазію.
Церковний кодекс говорить:
Канон 1364: Відступник від віри, єретик, підпадає без подальшого розгляду автоматичній екскомуніці…
Канон 751: Апостазія – це повне відкидання християнської віри.
«Fiducia supplicans», яка є невід’ємною частиною синодального шляху, заперечує також існування одного з найтяжчих гріхів – содомії. Цим практично заперечує гріх як такий і перешкоджає спасительному покаянню і спасінню душ. Водночас цим ігнорується Христова відкупительна смерть на хресті за наші гріхи, а отже суть божественної та католицької віри. Тому на кардинала Амбонго Бесунгу лягає кара latae sententiae за апостазію, тобто відступництво від католицької віри.
4) Яка мета Бесунгу? Які методи він використовує?
Зловживаючи церковним авторитетом, Бесунгу просуває синодальний шлях, тобто церковну та державну легалізацію аморальності ЛГБТК в Африці. Які методи використовує? Інтриги, маніпуляції, обман.
ЗМІ повідомляють: «29 листопада відбувся вебсемінар, на якому головні представники африканських церков розмірковували про реалізацію висновків Синоду та формування синодального майбутнього Церкви в Африці».
У своїй промові Бесунгу заявив, що прагне реалізувати синодальність Бергольйо в Африці. Він хоче запровадити тут її програму, якою насправді є сатанізація Церкви через легалізацію ЛГБТК та розклад суспільства. Йдеться про приховане впровадження гендерної ідеології, результатом якої є викрадання дітей з благополучних сімей і переоперування статі. Для досягнення своєї мети Бесунгу використовує три засоби:
1) Фемінізацію, яка на Заході вже спричинила тотальний розпад суспільства та втрату християнських цінностей.
2) Маніпуляцію студентами, які перебувають під впливом смартфонів та глобалістичної ідеології, а особливо тими, які навчаються в країнах на північ від Африки. Саме студенти мають стати засобом цієї революції, вносячи деструктивні течії та отруюючи суспільство, руйнуючи моральні основи та накликаючи прокляття на африканські народи. Тому Бесунгу прагне позбутися авторитету старших осіб, які захищають молодь, наполягаючи на здорових моральних принципах.
3) Так звані «вразливі групи» є третім засобом самознищення. Насправді використовується маніпулятивний метод «пробудження співчуття» з метою просунення гомодиктатури та деморалізації суспільства через ЛГБТК.
Цитата Бесунгу: «В Африці, у наших традиційних культурах, жінка завжди розглядалася як особа, яка повинна піклуватися про домашнє господарство. Це добра роль, але синод нам каже: ні, ми всі рівні».
Те, що жінка займається господарством і вихованням дітей, не тільки добра, але й природна роль, яка служить будуванню традиційної християнської сім’ї, де жінка є серцем, а чоловік головою. Це жодним чином не принижує жінку, а навпаки, кожен має в сім’ї незамінне служіння, до якого має природну і Богом дану схильність. Апостол Павло чітко вказує на рівність між чоловіком і жінкою перед Богом, але також наголошує на авторитеті, який має в сім’ї чоловік. Болісний досвід розпаду західної цивілізації показує, що запровадження фемінізації веде до загибелі сім’ї, а отже, і здорового суспільства. Це саме те, чого прагне Бесунгу та синодальний шлях Бергольйо.
Трагікомедія в тому, що в Євросоюзі вже є закони, за якими чоловік в рамках рівності має право народжувати дітей. Що це означає? Психічно хвора жінка, яка згідно з гендерною ідеологією проголосить себе чоловіком, має т.зв. право народжувати дітей. Божевільне законодавство запроваджує офіційну божевільню по всьому Євросоюзі. До чого веде ця т.зв. рівність? До втрати розуму, тобто до дебільності та повної деградації суспільства. Таке синодальне майбутнє в Африці приховано пропагує Амбонго Бесунгу.
Цитата Бесунгу: «У церкві існує певний менталітет, який говорить, що чоловік завжди головний. Якщо взяти ці два чинники: африканську культуру, яка ставить жінок у невигідне становище, і певний менталітет у Церкві, який завжди відводив першу роль чоловікам, африканська жінка опинилася у подвійно невигідному становищі».
Що стосується існування, як каже Бесунгу, певного менталітету в Церкві, то він є природнім, і аж ніяк не є застарілим стереотипом, як стверджує гендерна ідеологія. Менталітет, який вважає чоловіка головою сім’ї, є частиною Божого порядку. Апостол каже: «Хочу, щоб ви знали, що кожному чоловікові голова – Христос, а жінці – чоловік» (1 Кор. 11, 3). Все, що встановив Бог, є добре. Також і для жінки є добре, щоб вона була захищена і створювала необхідне середовище для щасливої родини. Однак Амбонго Бесунгу заперечує як природний, так і Божий фактор у питанні стосунків між чоловіком і жінкою. Так зване невигідне становище жінок є штучним приводом для руйнування Божого порядку.
Роблячи це, Бесунгу доводить, що він причетний до синодального бунту проти Бога, який є в єдності з глобалістським планом. Його інструментом є фемінізація та подальша сатанізація через легалізацію збочень ЛГБТК. Плодом фемінізації є також те, що жінки не хочуть мати дітей, зростає кількість абортів, знижується народжуваність, розпадаються сім’ї, безпритульні діти стають покидьками суспільства, і все це в рамках плану редукції людства. Це є те синодальне майбутнє Церкви в Африці, яке підступно просуває Бесунгу. Фактично під прикриттям синодальної церкви запроваджується глобалістська політика Нового Світового Порядку, яка має на меті розбиття сім’ї як такої, деморалізацію суспільства, пропаганду масової евтаназії, шкідливих вакцинацій та інших засобів знищення людства.
Повідомлення ЗМІ: «Президент SECAM (Симпозіуму єпископських конференцій Африки та Мадагаскару) підкреслив необхідність переосмислення відносин в Африці, зосередившись на гендерній рівності та соціальних ролях, і виступив за рівну повагу та можливості для чоловіків і жінок на основі хрещальної рівності всіх людей».
Крилату фразу про гендерну рівність, соціальні ролі та рівні можливості використовують глобалісти скрізь, де хочуть запровадити в законодавство гендерну ідеологію. Вони так звано усувають стереотипи, тобто природні морально-людські стосунки з метою руйнування сімей і створення нових псевдосімей гомосексуалістів чи лесбіянок, для яких згодом, згідно з новим законодавством, ювенальна юстиція викрадає дітей. Такий намір у Бесунгу з Африкою. Цей професіонал у брехні та маніпуляції навмисно додає до цієї гендерної антихристиянської пропаганди фразу про те, що вона, мовляв, виходить з хрещальної рівності. Він поєднує непримиренні протилежності лише для того, щоб обманути єпископів, а згодом і африканських католиків.
Яке рятівне рішення? Нехай єпископи відокремляться від узурпатора папства Бергольйо та його поплічника Бесунгу, а потім хай проголосять самостійний патріархат для Африки.
+ Ілля
Патріарх Візантійського Вселенського (Католицького) Патріархату
+ Методій, ЧСВВр + Тимотей, ЧСВВр
єпископи-секретарі
Завантажити: ВВП: Рятівне рішення для Африки – патріархат /2 частина/ (8. 12. 2024)
