Біблія і мораль
7.11.2018
Життя ‒ це проба, в якій вирішується наша щаслива або нещаслива вічність. Найбільшою реальністю є смерть. Сенс життя не полягає в погоні за чуттєвими задоволеннями, а тим більше не в тому, щоб стати їх рабами. Сенс життя полягає в тому, щоб шукати правду, любити її, жертвуватися за неї, і навіть за неї померти. Втілена правда ‒ це Ісус Христос, Єдинородний Син Божий. Ми, які прийняли Правду, Ісуса, стаємо прийомними (другородженими) Божими синами і доньками (див. Ів. 1,12). Бог хоче, щоб ми спасли свою душу для вічності (див. Мр. 8,35; Ів.12,24). Якщо ми активно вступаємо в духовну єдність з Ісусом, то маємо силу протистояти родовищу зла в нас і системі брехні у світі, а також духу брехні, дияволу (див. Як. 4,4-8). Ісус є Дорога (Ів. 14,6). На цій дорозі Бог дав нам закони і заповіді, дотримання яких пов’язане з самозреченням і наслідуванням Ісуса (Мт. 16,24).
Відступницька ієрархія просовує в Церкві антизакони, антиєвангеліє і духа світу ‒ аджорнаменто. Це зрада суті і дорога до пекла, дочасного і вічного!
Людська сексуальність має свій сенс і порядок у сім’ї, яка складається з чоловіка, жінки та їхніх дітей. Відкинення Божого закону призводить до духовного раку ‒ самознищення людини і всього суспільства. Моральна чистота, навпаки, формує характер, чуття до правди, самокритичність, відповідальність, чесність, жертвенну любов. Порушення моральної основи є причиною розвитку неприборканого егоїзму, споживацтва, безхарактерності, деградації особистості, підлості, злочинності, відкинення Бога і вічного засудження. Боротьба молодої людини за моральну чистоту є найкращою підготовкою до відповідального подружжя і батьківства. Це важка боротьба, що прирівнюється до безкровного мучеництва. А це найбільший героїзм!
Синод єпископів про молодь (2018) абсурдно скасовує Божі закони, спотворює моральні заповіді і веде молодь до автогеноциду! Через відкинення Божих законів приходить т.зв гендер ‒ заперечення людської ідентичності, втрата розуму, ігнорування реальності, найважчі злочини проти дітей і їхніх батьків. Гендерні закони привілеюють аморальних людей і карають невинних як гомофобів. Сучасні антизакони легалізують наркоманію, секти, злочинність, самогубну евтаназію, зловживають освітою для деградації і деморалізації дітей, зловживають медициною для калічення молодих людей гормональною терапією та переоперуванням статі. Результатом одночасно є руйнування людської психіки, і навіть сатанізація особистості, поширення смертельної хвороби СНІДу, втрата сенсу життя, масовий автогеноцид суспільства.
Та незважаючи на це, псевдопапа. Ф. Бергольйо та Синод про молодь прокладають шлях до легалізації содомії в Церкві.
Amoris laetitia i документи Синоду цілковито суперечать Святому Письму.
Мт. 5,27-30: Ісус сказав: «Ви чули, що було сказано: „Не чини перелюбу”. А Я кажу вам, що кожний, хто дивиться на жінку з пожаданням, той вже вчинив перелюб з нею в своїм серці. І коли твоє праве око тебе спокушає, вирви його й кинь геть від себе: ліпше тобі, щоб один твій член загинув, аніж щоб усе твоє тіло вкинуто в пекло».
У Старому Завіті діяла заповідь «Не чужолож!», а Господь Ісус додає: навіть в серці! І навіть вказує, що ми повинні радикально виступити проти гріха, навіть якщо б це було так боляче, як відрізання руки, ноги або виколення ока. Франциск Бергольйо в Amoris laetitia і через Синод єпископів (2018) легалізує під двозначними поняттями не тільки розпусту, але вже й содомію. Цим заперечує Божі і Христові заповіді та існування об’єктивно діючих моральних норм. Він змінює вчення і духа в Церкві. Своїми єресями він накликав на себе анатему!
Мт. 5,31-32: «Але Я кажу вам: ..хто взяв би розведену, чинить перелюб».
Франциск Бергольйо в Amoris laetitia пропагує Святе Причастя для розлучених, а фактично для кожного без покаяння. Іншими словами, просовує те, щоб їли і пили собі на засудження (див.1Кор. 11,29). Він спонукає до святотатства і нехтує словами Христа.
Мт. 19, 3-9: «Хіба ви не читали, що Творець від початку „створив їх чоловіком і жінкою”?»
Гендерна ідеологія заперечує реальність людської природи, створеної Богом. Вона навіть стверджує абсурд, що чоловік не є чоловіком, а жінка жінкою, і в рамках т.зв. сексуальної орієнтації вигадує вже близько 50 статей. Синод єпископів для молоді відкинув поділ на чоловіка і жінку і «вважає редукційним метод визначення ідентичності осіб лише на основі їх „сексуальної орієнтації”», тобто відповідно до гендерної ідеології. Але це означає перевернення догори ногами церковного вчення! Франциск і з’єднані з ним єретики на Синоді не тільки заперечують спасительну віру, але заперечили і Бога, Який створив чоловіка і жінку.
1Кор.6, 9б-11: «Не обманюйте себе! Ані розпусники, ані ідолопоклонники, ані перелюбники, ані розгнуздані (транссексуалісти), ані мужоложники… Царства Божого не успадкують».
Писання каже: «Не обманюйте себе!», але Бергольйо сьогодні обманює! Він називає содомію Божим даром, і стверджує, що гомосексуаліст має любити себе, бо, начебто, Бог його так створив і його любить. Але це трагічна брехня!
1Тим. 1,9-10: «Закон дано не для праведника, лише для …батьковбивців та матеревбивців (замовлення евтаназії для батьків), душогубців, розпусників, мужоложників, людокрадів (передусім, дітей ‒ соцслужби, ювенальна юстиція), обманців (які через позитивні поняття просунули систему гендеру) кривоприсяжників (монстр-процеси проти невинних людей, яких заклеймовують як гомофобів) і для всіх інших, що противляться здоровому вченню (а сьогодні вже і розуму)».
Божий закон це все засуджує, в той час як нинішній Ватикан це схвалює: або мовчанням, або словами і жестами.
1Кор. 6,13б і 15-20: «Тіло ж не для розпусти, але для Господа, а Господь для тіла … Чи ж ви не знаєте, що ваші тіла ‒ члени Христові? Отож чи візьму члени Христові і зроблю їх членами блудниці?».
Церковна ієрархія зрадила, почала чинити содомію та її легалізувати. Зрадницькі ієрархи роблять з Церкви блудницю антихриста, а члени Христа роблять членами тієї блудниці.
1Кор. 6,18: «Утікайте від розпусти! Всякий гріх, що його чинить людина, є поза її тілом; хто ж чинить розпусту, грішить проти власного тіла».
Боже слово каже: «Утікайте!» а Синод каже: «Супроводжуйте!». Цитата Синоду: «У багатьох християнських спільнотах вже існують шляхи для супроводу у вірі гомосексуальних осіб: Синод рекомендує, щоб ці шляхи підтримувалися».
1Кор. 6,19-20: «Хіба ви не знаєте, що ваше тіло є храмом Святого Духа, Який живе у вас? Його ви маєте від Бога, отож уже не належите собі. Бо ви куплені високою ціною, тож прославляйте Бога у вашому тілі».
Синод робить з храму Святого Духа печеру розбійників. Цитата: «Таким чином, ми допомагаємо кожній молодій людині, не виключаючи нікого, інтегрувати в сексуальний вимір все глибше до своєї особистості». Завдання Церкви завжди полягало в тому, щоб інтегрувати Святого Духа до особистості кожного християнина, але Синод робить якраз навпаки! Він поставив перед собою завдання інтегрувати нечистого демона через т.зв. сексуальний вимір все глибше до особистості кожної молодої людини.
1Кор. 7 ‒ вся глава пояснює сенс шлюбу і дівицтва.
1Кор. 10,8: «Ані не чинімо розпусти, як деякі з них чинили і полягло їх за один день 23 000».
Святе Письмо застерігає від розпусти. Але Синод легалізує її в дусі Amoris laetitia і начебто допомагає гомосексуальним особам. В чому? «належати до спільноти і сприяти їй» ‒ через толерантність до гріха та нерозкаяності. Доля таких спільнот буде такою, як тих 23 000.
Еф. 4,19-21: «Вони, очманівши, віддали себе безсоромності, щоб з ненаситністю чинити всяку нечисть».
Так, Синод цілком очманів, віддав себе безсоромності і просував легалізацію ненаситного чинення всякої нечисті (ЛГБТК).
Еф. 5,3-4: «Розпуста, усяка нечистота і пожадливість щоб і не згадувалися між вами».
Синод не тільки їх згадав, але й приховано легалізував ‒ а це злочин! Архиєпископ Вігано в серпні 2018 року закликав до покаяння і обнови Церкви. Але реакція Франциска є протилежна.
Еф. 5,12-13: «Бо що ті люди потай виробляють, соромно й казати. Все, що ганиться, стає у світлі явним».
Те, що вони потай виробляють ‒ про це дійсно соромно й казати. Те, що вони позбавляють молодих людей їх невинності і залишають їх зраненими, Франциск в Ірландії маніпуляційно признав, але свою вину признати вже не хоче і продовжує прикривати морально розбещену ієрархію. Церковних злочинців мусіли почати перевіряти і карати державні служби США!
Рим. 1,24-29: «…щоб вони самі сквернили власні тіла. Вони замінили Божу правду на неправду… Тому й видав їх Бог ганебним пристрастям;… чоловіки з чоловіками сором чинили…».
Боже слово подає точну картину того, що сталося з церковною ієрархією, яка єресями замінила Божу правду на неправду: піддалася содомії! Незважаючи на неодноразові заклики архиєпископа Вігано, ця ієрархія відмовляється каятися і звільнити церковні уряди.
Перший папа, апостол Петро, в своєму посланні, на відміну від псевдопапи Франциска, в повній відповідності з Христовим вченням пише: «Щоб дати приклад майбутнім безбожникам, міста Содом і Гомору обернув у попіл, засудивши їх на цілковите винищення… Лжевчителі, мов нерозумна звірина,…у тлінні своїм будуть знищені… Їх стосується те, що приповідка каже: «Вимита свиня качається у грязюці» (2Пт. 2,1-22).
Юда 7-8: «Так само Содом і Гомора з сусідніми містами, які, подібно до них, віддались були розпусті й кинулися за іншим тілом, лежать як приклад перестороги, скарані вічним вогнем. Одначе і ці також в маячінні бруднять тіло…»
Хоча й Бергольйо ігнорує приклад перестороги Содому і Гомори, це не змінює реальності покарання вічним вогнем!
Як. 4,4: «Перелюбники і перелюбниці! Чи не знаєте, що дружба зі світом ‒ це ворожнеча проти Бога? Тож хто хоче бути приятелем світу, стає Божим ворогом».
Собор захотів бути приятелем світу. Катастрофічний стан нинішньої Церкви ‒ це не лише справа останніх 5-10 років. Коріння сягають до соборного аджорнаменто. Церковні перелюбники там подали Церкві програму аджорнаменто: дружбу зі світом і ворожнечу з Богом.
Боже слово, що стосується не тільки покарання, але й обіцянки, діє й сьогодні.
Мт. 5,8: Ісус сказав: «Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать». Монахи, які посвятили життя Богу, протягом багатьох століть складали обіт чистоти, який стосується не тільки вчинків, але й думок і прагнень серця. Монах, посвячений Богу, повинен змагатися за чистоту серця. І не тільки він. За неї має змагатися і кожен християнин. Люди чистого серця побачать Бога!
+ Методій, ЧСВВр + Тимотей, ЧСВВр
єпископи-секретарі Візантійського Вселенського Патріархату
Завантажити: Біблія і мораль (7.11.2018)
