Анамнеза і Епіклеза

Анамнеза

Анамнеза коротко пригадує певні головні події з життя Ісуса Христа, які стосуються кожного з нас. Слова перемінення поєднані з анамнезою: «Це моя Кров…, яка за вас і за багатьох проливається на відпущення гріхів. Тому-то, споминаючи цю спасенну заповідь: „Це чиніть на мій спомин”… і все, що ради нас сталося: хрест… воскресіння… другий прихід».

Що пригадуємо (з гр. anamnein)? Спасительну заповідь: по-перше, слова перемінення, а по-друге, «все, що ради нас сталося», починаючи хрестом і завершуючи другим приходом Христа (анамнеза). Це все сталося заради нас. Ми повинні це пригадувати та усвідомлювати, на це повинна бути спрямована наша віра, яка має реалізувати те, що Ісус вже для нас виконав. Тут, згідно Св. Письма, було б добре хоч подумки додати слово «разом»: разом розп’яті, разом поховані, разом воскресли… (Гал. 2,20; Кол. 2,12). Щоб в Літургії, а також і в житті ми могли це реалізувати, необхідно, щоб Святий Дух зійшов не лише на дари, але і на нас!

Східна епіклеза включає не лише слова перемінення, але також і «все, що ради нас сталося». Отож Святий Дух має не лише пригадати нам те, що Ісус говорив, але також ввести до глибини того, що для нас зробив. Він має ввести мене до особистого відношення до цього таїнства, яке міститься в слові «разом» (з Христом). Інакше це все для нас є глухим, хоч і належить до суті життя з Христом у вірі. Сила Святого Духа має зійти не тільки на дари і перемінити їх в Христове тіло і кров, але і на нас – Містичне Тіло Христа, а також має перемінити нас з тілесного до духовного життя, з природного до надприродного, з людського до Божого. Як це станеться? Відповідь: «Святий Дух це вчинить» (пор. Лк. 1,35). Під час першого зачаття Святим Духом, коли воплотився Христос, і під час другого, в час П’ятидесятниці, коли зродилась Церква – Божий народ, була активно присутня одна особа: Матір Первородного і Матір другороджених. Ці її діти були зачаті від Святого Духа. Марія – Матір віри, Матір Церкви, Матір Божого люду! Коли в анамнезі одразу ж після слів перемінення згадується хрест, там включено також все, що з ним пов’язане. Отож і остання воля вмираючого Спасителя, (Який сказав до учня: «Ось Мати твоя!»), і те, що цей учень прийняв Її до свого єства (по-гр. «eis ta idia», що означає «в себе»). Це не є щось приватне, тільки для Івана, але це є взірець поведінки для кожного учня, який стане під Христовий хрест (хто хоче правдиво пережити Літургію).

Отож згадка про Божу Матір у зв’язку з хрестом належить до його суті, бо відразу ж в молитвах після епіклези згадують Богородицю (спів «Достойно є воістину»).

Епіклеза

Священик (молиться тихо, але добре було б молитися голосно): Ще приносимо Тобі цю духовну й безкровну службу, і просимо, і молимо, і благаємо: Зішли Духа Твого Святого на нас і на ці дари, що перед нами.

Прим.: Епіклезу можемо розділити на 3 частини. Перша частина – це просьба, щоб Дух зійшов на нас і на предложені Дари. Тут є простір для того, щоб кожен з присутніх пережив П’ятидесятницю.

В цей час хор співає «Тебе оспівуємо» або тропар до Святого Духа.

Де-не-де існує традиція, що саме тут священик три рази перехреститься, або навіть зробить велику метанію (також тричі). Інша традиція – священик стоїть і підніме руки, щоб виразити інтенсивне прохання про зіслання Святого Духа для перемінення присутніх, а також предложених дарів. Добре було б, щоб і вірні усвідомили цей момент і разом зі священиком з’єдналися в глибоких просьбах віри, щоб Святий Дух знову зійшов так, як в день П’ятидесятниці.

В деяких літургіконах саме в цій частині є тропар до Святого Духа, який співають люди: «Господи Боже, Ти пресвятого Твого Духа в третю (дев’яту) годину на апостолів Твоїх послав, просимо, не відійми ж Його, Благий, від нас, а обнови нас, що молимося Тобі. Серце чисте створи в мені, Боже, і духа правого обнови в нутрі моєму. (Пс. 50,12). Господи Боже, Ти пресвятого Твого Духа в третю (дев’яту) годину на апостолів Твоїх послав, просимо, не відійми ж Його, Благий, від нас, а обнови нас, що молимося Тобі. Не відкинь мене від лиця твого, і Духа твого Святого не відійми від мене» (Пс. 50,13). Господи Боже, Ти пресвятого Твого Духа в третю (дев’яту) годину на апостолів Твоїх послав, просимо, не відійми ж Його, Благий, від нас, а обнови нас, що молимося Тобі».

Тут повторюється П’ятидесятниця. Апостоли з Ісусовою Матір’ю 9 днів перебували на молитвах, виконуючи Божу волю. І ми, в єдності з цією  спільнотою в Єрусалимській горниці (з Ісусовою Матір’ю та апостолами), просімо, щоб той же Дух вилився і на нас. Тут обновімо свій досвід з хрещенням Святим Духом. Для цього необхідний час для зупинки, для стишення. В цей час можна бути тихо або можна тричі співати «Тебе оспівуємо», що допоможе нам розбудити нашу живу і активну віру. На цю віру Святий Дух відповідає, вона дає Йому простір для дії – Святий Дух може діяти тепер і тут. Може діяти і в тих, за яких просимо, і з якими ми з’єднані в Христі. Можемо з вірою повторювати: «Зішли Духа Святого на нас…» і усвідомлювати, що Бог нас бачить, що ми є в Його волі. Тепер прошу за себе, за братів і сестер, за Церкву… «На нас!… Зішли Святого Духа!…».

Також і поза Літургією Святий Дух діє в кожному зокрема і в спільноті вірних. Однак Св. Літургія – це особливе місце, де ця дія має надзвичайно глибокий вимір. Звернімо увагу, що тут йдеться передусім про уприсутнення Христового терпіння і смерті, які в анамнезі (згадці, пригадуванні, усвідомлюванні) виражають слова: «хрест і гріб». Ця жертва починається вже при останній вечері, коли Христос бере хліб і вино та говорить слова перемінення Євхаристії: «Це Моє Тіло, що за вас віддається. Це Моя Кров, яка за вас проливається. Чиніть це на Мій спомин» (Лк. 22,19-20). На другий день Він фізично переживе засудження, бичування, коронування терням, несення хреста, розп’яття (та поєднані з ним сім останніх слів з хреста), смерть і погребання. Отож так, як жертва Ісуса не була лише відданням себе на останній вечері, але наслідком цього віддання було страждання і смерть, де повністю проявилася жертва Христа, так і на Св. Літургії слова перемінення вводять нас до таїнства, яке Святий Дух згодом повністю уприсутнює.

Святий Дух в Літургії не лише реалізує слова перемінення, але також дає нам можливість особисто взяти участь у всьому, що зробив для нас Ісус і що передує Його жертві при словах перемінення. (Тому логічно, що епіклеза є аж після слів перемінення. Наслідком самовіддання є смерть і воскресіння як умови для прийняття Святого Духа в повноті).

Отець М. М. Соловій, ЧСВВ, так говорить про епіклезу:

Епіклеза завжди є сходженням  Святого Духа на дари і віруючих! Так, як зіслання Святого Духа на апостолів у день П’ятидесятниці було звершенням діла відкуплення, так прихід Святого Духа в анафорі завершує Євхаристійну  жертву. Сходження Святого Духа на апостолів у вигляді вогненних язиків зробило їх «мудрими» і сміливими мужами, повними віри та жертви, проповідниками  Божого слова і Христової науки. Святий Дух дав їм силу «відновити світ», нести світло християнського вчення у всі кінці світу. Подібне чудо звершує Святий Дух і в Літургії.

Усвідомлення присутності Святого Духа в епіклезі має бути активним. Крім воскресіння та інших Христових правд, Святий Дух уприсутнює в епіклезі передусім смерть – вершину Христової любові, послуху і сили. Своєю смертю Ісус зламав гріх, переміг сили темряви, відкрив нам  ворота до Царства Божого, звільнив нас з оков гріха і демонічних сил зла, зламав кайдани вбивці і брехуна. Це зробив Ісус один раз на Голготі, але Святий Дух тепер і тут уприсутнює Христову смерть і плоди хреста. Тому необхідно з вірою відкритися, щоб таїнство співсмерті, до якого ми занурені вже у хрещенні (Рим. 6,4), могло актуалізуватися і просвітити всі області нашої духовної і фізичної природи.

Завантажити: Анамнеза і Епіклеза