Cпасіння важливіше
Від коли я навернулася (10 років), від тоді не перестаю молитися за навернення моїх батьків, які живуть без Бога, не мають шлюбу, не були у Сповіді. Я належу до молитовної групи, за молитвами якої Господь зробив багато чуд.
А тепер я потребувала особливої допомоги: батько в лікарні, в тяжкому стані, але ще гірше ? з душею. Він напевно відчував, що може скоро померти, тому погодився і на Сповідь, і на шлюб. Маму також майже вдалося переконати, але татова сестра була проти. Сестра зі спільноти привезла священика, пояснила, що тато ще ніколи не сповідався, що буде тяжко. Відбувалася сильна духовна боротьба за душу. Не можна було втрачати ні хвилини, а я не мала сили протиставитися духу, який був за сугестивними гаслами тітки. „Не можна кликати священика, бо як він його побачить, дістане інфаркт”, ? кричала вона. „Якщо тато так помре, піде до пекла! Ви берете на себе відповідальність?” – переконувала я. „Так, беру, але священика не треба!” – твердо стояла на своєму тітка. В той момент подзвонили до мене зі спільноти і порадили, щоб я все ж таки привела отця. І навіть, якби мала докінця життя бути тітці „ворогом”, то спасіння тата важливіше. Нехай мені хтось допоможе взяти і винести тітку з палати, бо вона не усвідомлює, що робить. А також спільнота пообіцяла, що почнуть молитися „Небесний Отче, в ім’я Ісуса Христа, нашого Господа і Бога, Тебе просимо за спасіння Мирона”.
І Господь так дав, що тітка сама пішла, прийшов отець, висповідав тата, дав йому Св. Причастя, Тайну Єлеопомазання і Тайну Подружжя. За три дні тато помер, але я знаю, що він пішов примирений з Богом, а я (завдяки молитві і спільноті) зробила все, що мала зробити. Ісус переміг!
п. Галина, 41р.
