Актуальний заклик католицьким священикам
Львів, 14.06. 2012
Дорогі священики Католицької Церкви!
В цей історичний момент до кожного з Вас особисто звертається Візантійський Католицький Патріархат. Ми хочемо допомогти Вам зробити правдивий діагноз та прогноз ситуації і вказати на Боже рішення для кожного з Вас. Думаємо, що більшість з Вас прагне щиро служити Богу і спасти свою душу, а також душі, які вам повірені.
50 років тому розпочався II Ватиканський Собор гаслом аджорнаменто. Під час Собору і після нього основний акцент ставився на реформу Літургії і літургійного простору. В останній, здавалося б, незначній декларації Nostra aetate, було формулювання про пошану до поганських релігій і про т.зв. промені правди в цих релігіях. Ця дрібниця незабаром стала центром постсоборового мислення, яке створило загальну думку, що Христова спасительна жертва на хресті і вшановування поганських демонів є рівнозначними дорогами до спасіння. На Соборі зустрілися дві основні течії Католицької Церкви, представників яких називали прогресистами і консерваторами. Після Собору відкрився шлях т.зв. прогресистам, тобто людям, відкритих для світу – аджорнаменту. Це не означає, що правовірні консерватори були спроможні стати носіями справжньої реформи Церкви. За їх правовірністю часто була закостенілість, фарисейство і прагнення особистої кар’єри. Вони базували на букві і вбивали Духа Божого, як і їхні опоненти. Святих особистостей, таких як св. Карл Боромейський чи св.Пій X, серед них не було. Тому Собор не відкрив двері для обнови, що базується на істинному покаянні і поверненні до здорового коріння парвісної Церкви. Відразу ж після Собору став бестселером «Голландський катехизм». У всіх семінаріях почав масово поширюватися історично-критичний метод. Насамперед, він проник в біблістику, а потім і у всі напрямки богослов’я. Як визнав кард. Ратцінгер, на єпископів обирали лише тих священиків, які відкриті для духа світу. Це все за 50 років принесло плоди тотального відпаду від основних правд християнства. На кінець дійшло до вигнання Святого Духа з Католицької Церкви! Є правдивою дійсністю, що вся Католицька Церква тепер підпала під Боже прокляття – анатему (Гал. 1, 8-9). Це прокляття вже прогресувало задовго до того, як досягло свого кульмінаційного моменту фальшивою беатифікацією. Його симптомом є педофільні і гомосексуальні скандали серед священства, які пронеслися Америкою, через Ірландію і аж до Австралії. Через це своє темне закулісся Церква зрадливо мовчить на агресивне проштовхування ідеології гомосексуалізму, яке є бунтом проти Бога в світі. Тут йдеться про знищення всіх моральних, духовних та християнських цінностей.
З ідеологією гомосексуалізму пов’язана т.зв. ювенальна юстиція, яка забирає дітей з благополучних сімей і віддає їх у т.зв. прийомні сім’ї, які часто творять гомосексуалісти або педофіли. У Франції вже є 2 мільйони штучних сиріток, в Німеччині в 2009р. було відібрано 70 тис. дітей, з Росії у 2010 році 100 тис. дітей було продано у США. Багато дітей купили гомосексуалісти і педофіли. Як зізнався кілька років тому колишній Міністр внутрішніх справ Італії, відібрані російські діти були продані на органи. У Норвегії батьки масово вже були позбавлені батьківських прав одним єдиним законом. Конвенції ООН забороняють виховання дітей і кваліфікують його як «насильство над дітьми» і втручання в права дитини. З іншого боку, дітей від 4 років піддають сексуальному антивихованню. Їх навчають збочень, які не тільки їх деморалізують, але й демонізують. Діти вже не сміють називати своїх батьків «мама» і «тато». Діти мають т.зв. право на вибір своєї статі. Хлопчик не може стверджувати, що є хлопчиком, а подібно і дівчинка. Вже в шкільному віці діти мають «право» використовувати для зміни статі гормональні препарати а з 14 років мають „право” змінити свою стать хірургічним шляхом. Ці фізичні і духовні каліки згодом стають жертвами наркоманії, СНІДу, і закінчують самогубством або смертю через легалізовану евтаназію. І це безкарно дозволяють нові закони, по суті антизакони, які є результатом ґендер-гей політики, насильно впроваджуваної конвенціями ООН, різними резолюціями та рекомендаціями. Якщо якась держава не хоче прийняти це «благо» власного самогеноциду, то застосовуються санкції. Відпалий Ватикан з кардиналами і єпископами тримає Католицьку Церкву в злочинній пасивності, щоб у цих державах був довершений процес морального, духовного та фізичного самогеноциду. Це злочин проти Бога і проти людства. Відповідальність за це повністю лягає на апостатичну церковну ієрархію, яка здатна 77 раз на день зрадити Христа.
Це плоди прокляття за прийняття фальшивого євангелія і антицінностей, за які згідно Гал 1,8 приходить Божа анатема.
Дорогі священики, Ви запитуєте: що ж нам робити? Якщо хочете робити щось для Бога і для спасіння душ, то будьте готові, що офіційна апостатична структура екскомунікує Вас. Але цього не бійтеся. Божа екскомуніка не буде стосуватися Вас, а ієрархії. Наприклад, у Словаччині в 2010р. три священики і диякон були екскомуніковані протягом 24 годин за те, що попросили єпископа визнати віру і дистанціюватися від єресей. Вони вийшли з цієї зрадницької структури і стали по-справжньому рухом обнови.
Візантійський Католицький Патріархат перед Богом, перед усією Католицькою Церквою і перед усіма християнами був змушений оприлюднити Божу анатему згідно Гал. 1,8-9 на папу Бенедикта XVI. Жестом беатифікації апостата він поставив на вівтар Церкви духа Асижу – духа антихриста. Цей жест став кульмінацією прогресуючої апостазії, розпочатої в Асижі у 1986р. Іваном Павлом II та єресями історично-критичної теології (ІКТ). Метод ІКТ заперечує відкупительну жертву Ісуса Христа на хресті, Його історичне та реальне воскресіння, заперечує навіть натхнення Богом Св. Письма. Цей папа, ще будучи префектом Конгрегації, свідомо прикривав педофільні скандали.
Візантійський Католицький Патріархат оприлюднив, що через жест Бенедикта XVI прийшло прокляття на всіх священиків, які творять єдність з духом антихриста, з духом Асижу. Це ті священики, які в Літургії відкрито проголошують свою єдність з Бенедиктом XVI. Священик, який допустився важкого гріха, служить Літургію правосильно, але «суд собі їсть і п’є» (1 Кор. 11,29). Священик, який творить єдність з духом Асижу – духом антихриста, вигнав зі своєї душі Святого Духа і всі Св. Тайни уділяє вже недійсно, це просто побожний театр! Якщо такий священик залишиться в затверділості чи в боягузтві, і не відділиться від цього духа апостазії, то буде навіки засуджений.
Також закликалося вірних, щоб перестерегли свого священика, щоб той перестав згадувати в Літургії Бенедикта XVI. Якщо цього не зробить, то нехай перестануть відвідувати його недійсні Літургії, через які на них приходить прокляття.
Не існує жодної спадкоємності правовірного вчення між папами двох тисячоліть і останніми двома! Всі папи захищали Церкву від єресей. Останні два прийняли єресі і цим стягнули анатему – прокляття на себе і всіх, хто творить з ними єдність!
Візантійський Католицький Патріархат добре знає, якою машинерією смерті сьогодні є церковна структура, яка руйнує останні залишки живого християнства, і все це під т.зв. послухом. Сьогодні за цією структурою не є Святий Дух, а дух антихриста, і ті, хто слухає цю структуру, слухають не Бога, а диявола, не Христа, а антихриста. В годину смерті і Божого суду будуть засуджені на вічне прокляття в пеклі.
Священик, який щиро хоче служити Богу, мусить в покорі і правді перед Богом признати власне боягузтво і зраду Христа та Його Містичного Тіла. Повинен відділитися від духа антихриста і смертоносної структури. Мусить публічно в своєму храмі перестати згадувати Бенедикта і місцевого єпископа. Замість цього може молитися: «В єдності з усіма правовірними папами і єпископами Католицької Церкви». Якщо за цей жест священик буде покараний чи екскомунікований, то хай відділиться, знайде 2-3 співбратів і почне жити у світі монашим життям, як свідчення про Бога. Цей героїзм буде докором сумління для всіх боягузливих священиків в єпархії! Якби в єпархії знайшлося більше таких священиків, то єпископ буде змушений чинити покаяння. Якщо залишиться в затверділості, то хай буде для вас як поганин і митар (Мт. 18,17). Ці священики можуть почати будувати по домах правовірну католицьку структуру і служити для правовірних віруючих. Бог подбає про них!
Трагічно, що католицький священик проміняє на комфорт і людську славу правдиву дорогу наслідування Христа і боротьбі за спасіння душ. Такий священик не рахується зі своєю смертю, Божим судом і Христовим вироком: «Відійдіть від Мене ви, що чините беззаконня, не знаю вас!» (Мт. 7,23). Побожними фразами він замінює справжнє покаяння, навернення і наслідування Христа!
Сьогодні, коли майже кожен священик має інтернет, а зобов’язаний обітом целібату, питання про чистоту думок, та й взагалі про дотримання 6 і 9 заповіді, є парадоксальним. Процес відступництва почався вже з перших днів у семінарії. Те, що Бог покликав молодого чоловіка залишити все і йти за Ісусом, для нього вже є лише утопією. Система і формація в семінарії не дозволила правдивого формування Христового учня. За злочин знищення священичого життя несе відповідальність ієрархія і єретичні теологи, у тому числі останні два папи! Відважні священики, якщо здійснять героїчний крок, мусять рахуватися з переслідуванням і екскомунікою, які, однак, тепер перед Богом недійсні. Тоді такі священики повинні зробити наступний крок. Святий Василій Великий тут цитує Св. Письмо: «Горе самотньому, якщо він впаде, немає нікого, хто підняв би його». (Прип. 4,10) Хто відділиться від єретичної структури, повинен обрати певну форму монашого життя. Для старших священиків це буде важко, але у Бога немає нічого неможливого. Щоб ця спільнота була такою, як була громада першої Церкви в Єрусалимі, то мусить включати такі ж принципи, які мали вони! Це мають бути навернені мужі, які прийняли в повноті Святого Духа. Тоді необхідно не просто теоретизувати, а реалізувати 4 основні принципи ранньої Церкви згідно Ді. 2,42: «1-апостольське вчення, 2- братня спільнота, 3-молитви, 4-Євхаристія». Якщо ці принципи будуть правильно реалізовані, то відбуватиметься процес внутрішнього очищення і справжньої єдності у Христі. Тоді ці Божі слуги через молитву і Боже слово (Ді. 6,3) та його реалізацію в особистому житті і в суспільстві, отримають Божу силу. Це слово, яке вони будуть реалізувати в своєму житті і проповідуватимуть його іншим, буде навертати душі, і Святий Дух буде діяти через таких Божих слуг. Вони будуть його свідками – мучениками (Дії 1,8). Без таких священиків не настане обнова Католицької Церкви! Вона може настати тільки і тільки через їхнє правдиве покаяння!
Церква потребує святих священиків, які можуть проквасити та оновити Церкву. Живемо в часі, коли Бог кожного священика закликає до святості. Якщо відкинеш це, то сьогодні середньої дороги не існує! Або будеш героєм, або зрадником! Або будеш мучеником, або Юдою-самогубцем. До таких умов ти поставлений. Бог дає тобі благодать, щоб вийти з апостатичної структури і почати вірно служити Богу! Сьогодні вийти з цієї структури – не якась екстравагантність або послуга Богові, а безумовна необхідність, тому що апостатична структура стала системою антихриста! Не думай, що в ній індиферентно проживеш і забезпечиш своє власне життя і навіть своє спасіння! Дуже помиляєшся, бо не знаєш таїнства гріха, який є в тобі і який разом з духом цього світу підступно і поступово тебе обмане та обплутає! Будеш думати, що служиш Богу, а насправді служитимеш антихристу! Якого духа має структура, такому духу служиш і ти. Якщо структура має духа зради Христа, то будеш засуджений і ти. Якщо структура має духа єресі, то єретиком будеш і ти. Якщо структура має духа антихриста, то його матимеш і ти. В даній ситуації, якщо хочеш служити Богу і спасти свою душу, мусиш вийти з системи, яка на себе стягнула Божу анатему – прокляття. Іншого рішення не існує. Тут здійснюється Боже Слово: «Вийдіть з Вавилону». (Об.18,4). Якщо не послухаєш і не зробиш крок віри, то станеш рабом системи антихриста і потягнеш за собою душі до погибелі. Ця система втілить в тебе духа і перекрутить усі цінності. Найбільша трагедія полягає в тому, що ти сам вже не будеш цього усвідомлювати. Чому? Тому що втратиш Божу благодать, чутливість, совість. Коли будеш вбивати Христових свідків висміюванням і моральною ліквідацією, то будеш переконаний, що служиш Богові. Це тобі говорить Ісус (пор. Ів. 16,1-2). Чим гіршим ти будеш, тим більші вигоди і кар’єру будеш мати, але потім Господь раптово покличе тебе на свій суд і почуєш Його слова: «Відійди від мене… Не знаю тебе». (Мт. 7,23)
Практична порада: щоб створити справжню спільноту необхідно принаймні один цілий день на тиждень спільно проводити в молитві: окрім Літургії, 4-5 годин молитви. На внутрішній молитві Святий Дух буде тобі і братам вказувати на актуальні проблеми та шляхи їх вирішення. Тоді будеш по-справжньому щасливим священиком, свідком Христа, навіть якщо вся єпархія виступить проти тебе і проти твоїх найближчих братів, які творять з тобою єдність. Тоді тебе повністю стосуватимуться слова, які стосувалися апостола Павла: «Поки живемо нас ввесь час віддають на смерть із-за Ісуса, щоб і життя Ісуса було явним у нашім смертнім тілі» (2 Кор. 4,11).
Оновлений Чин Св. Василія (ЧСВВр), в якому є єпископи і священики, цього дня присвячує 4-5 годин на молитву. Мова йде про годину внутрішньої спільної молитви, а тоді свідоцтво. І так це повторюється. Одна година і свідоцтво присвячена підготовці недільної проповіді. Другий день ми проводимо ще 3,5 години в молитві, окрім часу, виділеного на Літургію. Без справжньої молитви не можливо творити правдиву єдність ні з Богом, ані зі своїми братами. Без внутрішньої молитви, яка веде до правдивого наслідування Христа і правдивого шляху покаяння, священиче життя стає звітрілою сіллю!
Якщо будеш мати священичу спільноту, то створи малу спільноту з чоловіків, де будеш передавати їм свій досвід, підбадьорювати їх і виховувати з них своїх учнів. Вони стануть закваскою на даній території.
Дорогий брате у Христі, зробити крок покаяння, перестань згадувати в Літургії ім’я папи відступника. Не бійся екскомуніки від апостатів. Бійся пекла за зраду Ісуса Христа!
+ Ілля
Патріарх Візантійського Католицького Патріархату
+ Методій, ЧСВВр + Тимотей, ЧСВВр
єпископи-секретарі
