Пастирське послання на Великдень-2025
Сьогодні ми святкуємо славне Христове воскресіння. Але повернімося до подій попередніх двох днів. У п’ятницю Ісус зазнав великих страждань і врешті смерті на хресті. Під хрестом стояла Ісусова Мати. Йосиф з Ариматеї попросив Пилата дозволу зняти мертве тіло Ісуса з хреста. Пилат дозволив. Потім мертве тіло Ісуса поклали Матері на коліна. Вона з любов’ю торкалася Його ран і знову переживала глибокий біль. Потім відбувся тихий похорон. Поблизу знаходився сад, а в ньому був витесаний у скелі гріб. Тут поклали Ісусове мертве тіло. Невелика горстка вірних жінок, які були присутні при похороні, помалу розходилася.
Надходить субота. Первосвященники домоглися в Пилата, щоб воїни запечатали гріб і стерегли його. День закінчується, заходить сонце, настає історична ніч.
В саду Йосифа Ариматейського священна тиша, лише оливкове листя шепоче в нічному вітрі. Воїни, які в ніч з суботи на неділю охороняють Ісусів гріб, розклали вогонь і обходять вхід до гробу. На небі сіяє срібний місяць і безліч зір, які цієї ночі надзвичайно яскраво освітлюють небо – так, ніби весь небозвід звіщав про надзвичайну подію. Тієї ночі не було жодної зірки, яка б не сяяла. Біля Ісусового гробу поволі догоряє вогонь, при якому гріється військова сторожа.
У темному кам’яному гробі лежить мертве тіло Ісуса, загорнуте в полотно. Панує цілковита тиша… Ісусове тіло не виявляє навіть найменших ознак життя. Його вкриває смертельна блідість, всі рани досі відкриті.
Що відбувається в духовній області? Після смерті Ісуса Його Дух зійшов з рук Отця до місця, званого шеол або підземний світ. Тут він знищив владу упалого ангела, який тримав в полоні душі померлих праведників.
Тепер дух Ісуса виходить з шеолу і стає перед своїм замученим тілом, покладеним у темний кам’яний гріб. В Богом призначену годину тієї святої ночі в гробі несподівано засяяло світло. Ніжні ангельські руки згортають хустину, якою була покрита голова, і відкладають її вбік – все відбувається чудесним способом. Міріади ангелів тепер зосереджують свій погляд на єдине місце у Всесвіті – на гріб, де лежить мертве тіло Божого Сина. Раптом, в повній тиші і скритості, настає ця провіщена пророками та Ісусом мить. Гріб наповнюється надзвичайно яскравим світлом. Бог втручається своєю всемогутністю. Дух Ісуса входить у Його мертве тіло. Ісусове серце знову починає битися, свята кров знову циркулює у Його венах. Христове тіло пробуджується до нового життя. Він не встає так, як піднімається з ліжка пробуджена людина. Його воскресле і прославлене тіло проходить через полотна, як промінь сонця проходить через скло. При цьому полотняні пов’язки, якими було зв’язано тіло, залишилися непорушеними – так їх згодом знайшли і апостоли Петро та Іван.
Це найбільше чудо відбулося через втручання всемогутності Бога, який з нічого створив цілий Всесвіт, всі зірки, галактики і нашу землю, яка у Всесвіті є наче гірчичне зерно. Всемогутній Бог тепер діє і тут – святе Ісусове тіло, роздерте катами, тепер повністю перемінене і прославлене! Воно залишилося матеріальним, його можна торкнутися, але одночасно воно духовне. Простір його вже не обмежував, тому могло змінювати місце свого перебування зі швидкістю думки, без будь-яких перешкод матеріальних законів. Тіло не підлягало силі тяжіння та природним законам, могло пройти через скельний гріб так само легко, як згодом і через закриті двері. Було видиме лише то́му, кому воскреслий Господь хотів сам з’явитися. Його воскресле і перемінене тіло вже не потребувало сну та їжі, хоча могло її приймати; не могло терпіти чи померти; сяяло величчю та красою, яку, однак, могло перед будь-ким приховати. В одну мить загоїлися всі рани – лише п’ять найбільших Спаситель собі залишив. Рани на руках, ногах і в боці сіяють – вже не болять і не кровоточать, а залишилися лише як свідчення безмежної Ісусової любові… Вони є доказом того, що цієї святої ночі воскресло те саме тіло, яке у Велику П’ятницю померло на хресті. Христові рани є надзвичайним свідченням великої перемоги, яку Спаситель здобув над смертю і дияволом. Вони зворушливо розповідають про безмежну любов Божого Сина до упалого людства. Ці святі рани є джерелом прощення для кожного розкаяного грішника.
Присутність воскреслого Спасителя сповнює ангелів та святих невимовною радістю і блаженством. З Ісусового погляду сіяє безмежна Божа велич і щастя: Спасіння звершено! Шлях до обіймів Отця відкритий! Кожен, хто увірує й охреститься, отримає ласку брати участь у Христовому воскресінні!
З глибокою вдячністю безліч ангелів і святих возносять погляд до неба, до престолу Христового возлюбленого Отця, і з їхніх сердець пливуть палкі слова псалма: «Ти не дозволив Твоєму Святому зазнати тління» (пор. Пс. 16, 8-11).
Тисячі старозавітних святих, яких Спаситель визволив з полону підземного світу – з шеолу, з подивом дивляться на це велике чудо і з вдячністю співають радісну пісню: «Достойний Агнець заколений прийняти силу і багатство, і мудрість, і міць, і честь, і славу, і благословення» (Одкр. 5, 12).
Живий воскреслий Господь зі своїм прославленим тілом, яке вже не підлягає природним законам, проходить через кам’яний гріб. Камінь навіть не поворухнувся, жодна печатка не порушилась, на деревах не задрижав ані один листок. Жодне людське вухо не почуло, жодне людське око не побачило, як в глибині закритого гробу відбулася ця чудесна перемога над смертю! Воїни далі охороняють запечатаний гріб, але він вже порожній… Вони навіть не здогадуються, що лише за декілька кроків від них Бог здійснив найбільше чудо в історії світу! Смерть переможена! Ісус – Переможець! Момент воскресіння підтвердив, що Христове Євангеліє є правда і що Христос є істинним Богом.
Саме в цей час Ісусова Мати перебувала на молитві, не спала, адже настає третій день після смерті її Сина – день, в який Господь обіцяв своє воскресіння! Глибокий біль, який Вона пережила, ще більше посилював її очікування і прагнення здійснення Ісусового слова, слова Сина Чоловічого: «Але на третій день воскресне!». Вона повністю вірить цьому Божому слову навіть в цій найважчій пробі, коли всі були пригнічені болем та безнадією.
Вона згадала момент Благовіщення, коли Бог вибрав її за Матір свого Сина. Тоді, тієї ночі, коли Вона молилася, їй з’явився Божий ангел і звістив: «Святий Дух зійде на Тебе і сила Всевишнього отінить Тебе». Тепер знову є ніч, окрім сторожів біля гробу, усі сплять. Пресвята Богородиця знову молиться. І раптом до неї приходить… – ні, не ангел Гавриїл, а до неї приходить сам воскреслий Ісус! Вже не закривавлений і повний ран, але осяяний небесним світлом. Тепер Вона бачить Його у світлі слави, воскреслого. Бачить Його лицем в лице, дивиться на Нього з безмежною радістю! Радість, яку тепер переживає при зустрічі зі своїм воскреслим Сином, перевершує усі страждання її життя! Вона тихо повторює: «Величає душа моя Господа і дух мій радіє в Бозі, Спасі моїм!».
Вона, Ісусова Матір, через свою несхитну віру удостоїлась першою зі всіх побачити свого воскреслого Сина і внутрішньо пережити Його воскресіння. Як глибоко Пресвята Мати була поєднана зі своїм Сином в стражданнях, так глибоко тепер усім своїм єством переживала силу Христового воскресіння. Цей момент радості, щастя і миру неможливо передати словами. Ісус тут стоїть і надприродним світлом проникає усю її істоту. В глибині душі і духа Вона переживає присутність свого воскреслого Сина – таїнство нового життя, таїнство співвоскресіння, в якому беремо участь і ми. Вона є живим кивотом, новим духовним Єрусалимом, місцем зустрічі та перебування Бога між людьми. В цей момент Вона усвідомлює не тільки глибоку духовну єдність зі своїм Сином, але одночасно дивиться Йому у вічі. Він стоїть тут і з великою любов’ю дивиться на Неї. З Ісусової присутності і без слів випромінює безмежний мир. Вона з глибини серця тихо промовляє: «Єгошуа! … Ти є Воскресіння і Життя». Діва Марія в глибокій покорі вклоняється воскреслому Ісусу, нашому Спасителю.
Рано-вранці жінки готуються йти до гробу з запашними мастями і полотнами. Раніше від інших вийшли до гробу Марія Магдалина з Марією Клеоповою. Коли здаля почули розмови воїнів, які сторожили гріб, зупинилися. Але раптом відбулося щось несподіване. Почався наче великий землетрус. Жінки злякалися. Марія Клеопова зі страхом вигукнула: «Магдалино, що це за гуркіт?! Що відбувається?». Магдалина також з переляком відповіла: «Не знаю…», але одразу ж вигукнула: «Оооо! Поглянь! З неба сходить ангел!».
Марія Клеопова з подивом мовила: «Він відвалює від гробу камінь! Сідає на нього! Який величний його вигляд!».
Магдалина, захоплена присутністю ангела, вигукнула: «Його обличчя як блискавка! А одежа! Біла, наче сніг. І засліплює так, що важко дивитися!».
Воїни впали на землю, як мертві, пройняті жахом від виду ангела. Ангел сказав жінкам: «Не бійтеся! Я знаю, що ви шукаєте Ісуса розп’ятого. Нема Його тут, Він воскрес, як сказав».
Жінки з перестрахом і водночас з радістю впали на коліна.
Ангел сказав їм: «Підіть, подивіться на місце, де лежав Господь».
Однак ні Магдалина, ні друга Марія не були здатні піднятися, щоб підійти до гробу. Тому ангел продовжував: «Ідіть швидко і скажіть учням, особливо Петрові, що Господь воскрес».
Жінки, осяяні і пройняті цим надзвичайним світлом, далі дивилися на ангела, наче в захопленні, нездатні поворухнутися. А ангел додав: «Воскреслий Господь випередить учнів у Галилеї. Там Його побачать».
Марія Магдалина негайно побігла звістити апостолам, що бачила і чула. Але вони їй не повірили і надалі перебували у глибокому смутку. Незабаром воскреслий Ісус сам з’явився Марії Магдалині та жінкам. Коли вони розповіли про це апостолам, ті їм не повірили. Петро й Іван самі побігли до гробу, щоб побачити все на власні очі. Невдовзі Ісус з’явився апостолу Петру, і того ж дня двом учням, які ішли до Емаусу, а ввечері іншим апостолам. Він розмовляв з ними і закликав не сумніватися і торкнутися Його.
Дорогі брати і сестри, через Хрещення і ми беремо участь у воскресінні Христа та Його Божественному житті. Боже слово нам це підтверджує: «З Христом ми були (духовно) поховані у хрещенні, і разом з Ним також воскресли» (Кол. 2, 12). «А коли ви з Христом (духовно) воскресли, то шукайте того, що вгорі» (Кол. 3, 1).
В сьогоднішній Пасхальний день воскреслий Ісус зустрінеться і з тобою, особливо у Святому Причасті. Того дня, коли весь світ святкує Його славне воскресіння, Він нагадує тобі: «Хто їсть Моє Тіло і п’є Мою Кров, той перебуває в Мені, а Я в ньому». Воскреслий Ісус сьогодні приходить не лише до твого дому, але й до твоєї душі, до твого єства. Усвідомлюй це часто протягом цього дня!
Христос воскрес! Воістину воскрес!
Так, воскрес! І Він є з тобою і в тобі! Алилуя!
Завантажити: Пастирське послання на Великдень-2025
