Пастирський лист на Великдень-2024
Христос воскрес! Воістину воскрес!
Дорогі брати і сестри!
Сьогодні ми всі, які у хрещенні були духовно з’єднані з Христом, згадуємо Його славне воскресіння. Цій перемозі над смертю у Страсну П’ятницю передували жорстокі муки при бичуванні, принизлива і болісна дорога на страшну смерть і тригодинне Ісусове вмирання на ганебному хресті. Син Божий прийняв нашу людську природу окрім гріха. На хресті Він взяв на Себе все зло, яке породжує первородний гріх – усе зло, яке виходить із цього родовища зла в нас, і врешті зламав самий корінь зла. Святе Письмо називає його первородним гріхом, старою людиною. Родовище зла, пов’язане з нашим его, є духовне, але через самообман впливає також на наш розум і волю. Це створює в нашому тілі дисгармонію і на кінець спричиняє фізичну смерть. Гріх робить людину нещасною і робить нещасними цілі народи. Це сьогодні може побачити кожен, хто має відкриті очі. Усі війни, катування, тиранія, цинізм, убивства, злочини – все це виходить із отруєного нутра людини, з цієї духовної темряви, за якою стоїть дух брехні та смерті – диявол. Тому Син Божий прийшов у світ і став подібним до нас, щоб взяти на Себе справедливу кару за все те зло, яке вийшло з нас, яке забруднює нас і тримає у своїй неволі чи навіть в духовному чи душевному рабстві.
Бог створив людину на Cвій образ. Людина має безсмертну сутність, якою є наш дух. Ми ніби одягнені в живу матерію, з якої складається людське тіло. Смертю закінчується фізичне життя, але наш дух безсмертний. Наш дух прагне вічного щастя, вічної любові, яка є тільки в Бозі. Усвідом, що споконвіку Бог думав про тебе. З безкорисливої любові Бог дав тобі існування, і з любові віддав Себе за тебе у Своєму Сині, який став чоловіком і пожертвував Себе за тебе на хресті, щоб, віруючи в Нього, ти не загинув, але мав вічне життя.
Коли скатованого Ісуса після тригодинної боротьби на хресті, де Він Своєю смертю переміг смерть і гріх, поклали в кам’яну гробницю, єврейський Синедріон домагався, щоб римські воїни охороняли гріб. Адже ще раніше Ісус провістив Свою смерть, але також явно сказав, що на третій день воскресне. Тому ті, які засудили Ісуса Христа на смерть, вимагали в римського правителя, щоб сторожа охороняла гріб, щоб, мовляв, Його учні не вкрали тіло і не сказали, що Він воскрес. Однак охороняти гріб зовсім не мусіли. Учні Ісуса перебували в такому глибокому смутку і болі, що коли Ісус дійсно воскрес, як провістив, вони не повірили, незважаючи на свідчення багатьох. Першим свідком того, що гріб порожній, а також першим свідком, який сповістив про воскресіння Спасителя, була Марія Магдалина. Апостоли, які в страху очікували переслідувань, буквально забарикадувалися за замкненими дверима. Спочатку Магдалина, а незабаром й інші жінки стукали в двері й кричали: «Гріб порожній!». Вони кілька разів поверталися до учнів і свідчили: «Ми зустріли Господа!». Але апостоли їм не вірили. Петро з Іваном вирушили до гробу, щоб дізнатися, що насправді сталося. Першим побіг до гробу Іван, але всередину не зайшов. Камінь був відвалений, а сторожі вже не було. Чому? Ще до світанку до гробу прийшли Марія Магдалина і Марія, мати апостола Якова. Воїни тоді ще там були. Але потім, як свідчили обидві жінки, раптом засяяло надзвичайно сильне світло і в ньому з’явився Божий ангел. Доторкнувся до каменя, і той буквально відскочив від гробу на 2-3 метри. Сторожу охопив смертельний жах, деякі навіть відкинули зброю, і всі втекли. Ангел сказав жінкам: «Не бійтеся, я знаю, що ви шукаєте Ісуса Христа розп’ятого, нема Його тут, Він воскрес». Потім ангел зник. Залишився лише порожній гріб і відвалений камінь. Спаситель не тільки воскрес Своєю божественною силою, але Він був також перемінений. В годину смерті Його дух покинув матеріальне тіло, але в ніч з суботи на неділю знову повернувся до тілесного єства, що лежало в гробі. Фізичне тіло було перемінене в духовне, яке більше не підпорядковується матеріальним законам. Ісус зі Своїм духовним тілом пройшов крізь запечатаний кам’яний гріб – це відбулось в цілковитій тиші.
Коли настав вечір, до апостолів прибігли двоє учнів, які перед полуднем вийшли з Єрусалима до Емауса і по дорозі зустріли воскреслого Ісуса. Один наперед одного вони з захопленням свідчили, що бачили Господа. Але ще не закінчили свого свідоцтва, як усі побачили, що між ними посеред горниці стоїть сяюча постать. Апостоли злякалися і сповнились страху, бо думали, що бачать духа. Деякі з переляку немовби втратили мову і лише дивилися широко відкритими очима на сяючу постать воскреслого Ісуса. Ісус став серед них і сказав переляканим учням: «Мир вам! Чому ви стривожились і чому ці думки до сердець ваших входять?». Деякі з апостолів опустили погляд. Господь милосердно простягнув до них руки і сказав: «Погляньте на руки і на ноги Мої, це ж Я сам. Доторкніться до Мене і збагніть, що дух тіла і костей не має, а Я, бачите, маю». Підбадьорені Його словами, вони набрались відваги й поглянули на рани в Його руках і ногах. Так, це рани від цвяхів, якими Господь був прибитий до хреста. Це Він, їхній розп’ятий Господь. Але як це можливо, що Він тепер стоїть тут між ними живий? Коли вони ще не могли повірити з радості і тільки дивувалися, Він сказав їм: «Чи є у вас що їсти?». Вони дали Йому шматок печеної риби і стільник меду. Господь з’їв перед ними. Їхні серця наповнювались все більшою певністю і радістю. Вони вже не боялися, що бачать духа. Так, це дійсно Він, їхній Учитель, якого три дні тому вони так болісно втратили. Він знову живий поміж ними. Їм наче впав з серця найважчий камінь. Ісус живий! Він є тут з нами! Тоді Ісус сказав їм: «Про це Я казав вам, коли ще був з вами, що має збутися все, що написано про Мене в законі Мойсея, у пророків і в псалмах. Згадайте, що Я тричі провістив це». У серцях апостолів пробудилось щире і велике каяття. Тоді Ісус відкрив їхній розум для розуміння Святого Писання і сказав: «Так написано, що треба було Христу постраждати і третього дня воскреснути з мертвих, щоб у Його Ім’я проповідувалось покаяння на відпущення гріхів усім народам, почавши від Єрусалиму. Ви – свідки того». Коли Ісус відійшов, так само як прийшов, хоча двері були замкнені, апостолам залишилася маленька згадка – кістки печеної риби, яку Він їв у них на очах.
Подію воскресіння, яку ми сьогодні згадуємо, хочемо глибше пережити і в цій Літургії, або сьогодні вдома на Святій годині. Це не просто спогад. Воскресіння Ісуса сутнісно стосується кожного з нас. Воно пов’язане з нашим життям і з нашим майбутнім життям, з нашим спасінням. Через хрещення і віру ми духовно з’єднані з Христом. Сьогодні маємо усім своїм єством внутрішньо пережити особисту зустріч з воскреслим Христом. Він той самий вчора, сьогодні і навіки. Ісус є тут зі мною. Він сказав: «Я з вами по всі дні вашого життя». Те, що ми цього не усвідомлюємо чи забуваємо – це інша справа, але ця правда постійно діє. У будь-який час через віру, якою з’єднуємося з Богом, можемо увійти до особистої глибокої єдності з Ісусом, особливо коли прийде важке випробування чи спокуса. Там часто аж наглядно переживемо реальність того, що Господь з нами.
Що стосується Літургії і Святого Причастя, то Ісус каже: «Хто їсть Моє Тіло і п’є Мою Кров, у Мені перебуває, а Я в ньому». Віддай Йому свої гріхи під Його хрест, під силу Його крові, віддай Йому все своє минуле і майбутнє та увійди у внутрішню єдність з Ним. Він є твій Спаситель, Він істинний Бог, Бог від Бога, Світло від Світла. Тим, які прийняли Його, Він дав владу стати Божими дітьми. Так, через віру ми стаємо Божими дітьми, спадкоємцями Божого Царства. Треба прийняти Ісуса і залишитися з Ним.
На завершення лише короткий приклад живої віри, через яку Ісус дає навіть у найбільших стражданнях глибокий мир, який світ дати не може. Це сталося в ніч з 1 на 2 березня. О першій годині двадцять хвилин ракета попала в багатоповерховий будинок. В одній з квартир тут жила молода сім’я. За декілька секунд молода мама та її шестимісячний хлопчик були поховані під завалами. Чоловік, який спав у дитячій кімнаті з трирічною донькою, залишився живий без жодних травм. Через два дні після цієї події чоловік дав свідчення, яке є доказом його глибокої вкоріненості в слові Ісуса: «Я є воскресіння і життя. Хто вірує в Мене, хоч і помре, житиме». Він каже: «Я отримав відповідь, чітку відповідь всередині, чому так сталося, чому Господь не забрав нас усіх. Ми часто говорили про те, щоб Господь колись забрав нас до Себе усіх разом. Але цього не сталося. Я зрозумів, що вона була готова, і Ісус її взяв, а я ще не був готовий. Не був готовий. Вона мене часто запитувала, для неї це було дуже важливо і вона глибоко переймалася, яким є її духовне життя, як вона виглядає перед Богом».
З цього свідоцтва також випливає питання і для мене: як я виглядаю перед Богом? Яка є моя віра і моє відношення до Ісуса?
Дорогі наші віруючі, ви зберегли правовірне вчення, яке Церква проповідувала 2000 років. Сьогодні, на жаль, недійсний папа Франциск догматичною конституцією «Fiducia supplicans» руйнує спасительне вчення. Цим руйнує і основу правдивого відношення до Спасителя та безпечного шляху до спасіння, яким ми йдемо через віру та покаяння. Ви принесли багато жертв, щоб зберегти цей дорогоцінний скарб віри. Ви, дорогі чоловіки, жінки та діти, не забуваєте про найважливіше, через що ми з’єднуємося з Богом, а це є наша особиста молитва. Ви вірно дотримуєтеся Святих годин. Ви пильнуєте молитовні сторожі, жінки – раз на місяць молитовні вихідні, а чоловіки – Фатімську суботу. Це найголовніше, бо тільки Бог може вирішити всі ваші особисті проблеми, які часто стають невирішальними. На кінець Він може вирішити і спільну проблему, яку ви всі переживаєте. Так, Бог всемогутній. Він любить нас. Він віддав за нас Свого Єдинородного Сина, який не тільки помер, але й воскрес. Це віра наших дідів, прадідів, це віра всієї Церкви від часів апостолів, від моменту воскресного ранку, коли Марія Магдалина вигукнула: «Гріб порожній!» і коли того ж вечора Ісус з’явився Своїм наляканим апостолам. Вгору піднесімо серця! Ісус з вами по всі дні вашого життя. Він той самий учора, сьогодні і навіки.
Своєю вірністю Ісусу Христу ви підтримуєте живий промінь світла, який колись сильно засяє та розіллє світло Божої благодаті на ширші простори. Залишіться вірні Христу і у всіх випробуваннях, але будьте готові, бо Господь може несподівано – так, як згадану матір з малою дитиною, раптово покликати до Себе і когось з вас. Тому запитуйте себе: «Як я сьогодні виглядаю перед Богом? Чи я готовий?».
Христос воскрес!
Завантажити: Пастирський лист на Великдень-2024
